Герой роману Р. Музиля “Людина без властивостей”

У щоденниках письменника на стадії задуму роману – Ахілл, Андерс. У.- син відомого юриста, 36 років, незалежний і забезпечений; був офіцером, інженером, потім математиком, але жодна із цих професій не дала йому задоволення, незважаючи на те, що в кожній з них він домігся успіху. Тому Ульріх вирішує взяти “відпустку від життя”, щоб знайти більше підходяще застосування своїм здатностям і зайнятися “обробкою власної особистості”. Володіючи “якимись часточками нового способу думати й почувати”, У. бажає будувати своє життя за принципом

эссеизма як персонаж на сторінках книги, коли відкинуте все несуттєве. У. пропонує заснувати Всесвітній “секретаріат точності й душі” для того, щоб осягти “ковзну логіку душі, що відповідає споріднення речей у здогадах мистецтва й релігії, опанувати тим, що ніяк не здійсненно цілком”, пізнати взаємодію між внутрішнім миром і зовнішнім, осягти “таємницю цілого”.

У рідному місті Ульріх зустрічає свою майже забуту сестру Агату. Між братом і сестрою виникає духовне спілкування й дивне розуміння. Вони ведуть “святі розмови”, намагаючись осягти природу фундаментальних понять: життя,

добра й зла, моралі, дії, віри. Ульріх і Агата доходять висновку про необхідність переосмислення колишніх змістів: замість статичної, охоронної моралі досягнення мети й присвоєння миру повинна бути створена мораль “осяяної людини” і творчого моменту. У своїх міркуваннях У. використає всілякий досвід людства на шляху його становлення: раціональне, ірраціональне, етичне, эстетическое, містичне. Він намагається дозволити “утопію самого себе”, усунути суб’єкт-об’єктну тріщину, що проходить через серце миру й людини, “знайти заклинання, важіль, за який можна вхопитися, може бути, шматок, що замкне коло”. Завдання В перевершує можливості людини, і тому, напевно, роман Р. Музиля залишився незавершеним

“Людина без властивостей” – нова в літературі XX століття концепція героя. Сам Музиль визначив У. як людини, що “породжений для зміни” і оточений “створеним для зміни миром”. Вальтер, друг У. говорить про нього: “Він талановитий, наділений силоміць волі, позбавлений забобонів, мужній, витривалий, напористий, острожен – “…” нехай у нього будуть всі ці властивості. Адже у воно-те їх немає!.. Копа він злий, у ньому щось сміється. Коли він смутний, він щось готовить. Коли його щось торкає, він цього не приемлет… Для нього немає нічого раз назавжди встановленого. Усе видозмінно, усе – частина цілого, незліченних цілих, приналежних, можливо, до сверхцелому, якого він, однак, ні в якій мері не знає”.

Свительская акцентує в понятті “людини без властивостей” категорію, що втримується там, можливості: “Звільнений від “властивостей” герой Музиля – це людське в тім можливому стані, що гарантує схоронність кращого в особистості, звільняє неї від гнітючої влади відчуження, розкріпачує її духовний потенціал”. И. Шмидт бачить джерела визначення “людини без властивостей” у релігійному навчанні німецького містика XIV століття Эккарта, що думає, що Бог обертає свій лик у першу чергу на людину без властивостей як на вищий прояв людської істоти, як на саму щиру й ніколи не зникаючу святиню життя. Це навчання у свою чергу йде коріннями в традицію приймати перед вступом у чернецтво аскезу. Близьке поняття “людини без якостей” зустрічається в Гребля в трактаті “Про благо і єдиному”: “… як про матерії говориться, що ей-ді необхідно бути позбавленої всіх якостей, раз вона повинна приймати образи всіх речей, так і набагато більш необхідно душі ставати безвидної, раз не повинне бути ніякого перешкоди, що таїться в ній, до її наповнення й осиянию первоприродой”.

“Людина без властивостей” протипоставлена поняттю характеру як чомусь остаточно сформованому, несучому на собі печатка “обжитого життя”, з її нескінченним “повторенням подібного”. Характер як сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості замкнуть, “людина без властивостей” відкритий будь-якої можливості, ще не перестав бути прекрасною гіпотезою самого себе. Це співвідноситься з незамкнутістю й неклассичностью сучасної науки, з насущною потребою виживання людини у світі, що припускає в нього цінності більше високого порядку


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Герой роману Р. Музиля “Людина без властивостей”