Філософська багатозначність повести А. П. Платонова “Котлован”

А. П. Платонов належить до числа письменників, наиболее глибоко, повно й образно відбили своє видіние сучасної їм епохи “будівництва світлого будущего”. Ідея загального блага, миру, де все будуть счастливи, не може не залучати; але Платонов дуже швидко розуміє, що гасла, що доносяться з радиоприемников, мало мають загального з реальною дійсністю холодної, тупої жорстокості й братовбивства. У повісті “Котлован” автор піднімає філософське питання усвідомлення людиною свого місця в цьому світі. В-Щев, головний герой-правдошукач повести,

звільнений з работи саме за схильність до “замисленості серед загального темпу праці”, тобто за здатність самостійно, не по шаблоні мислити. А такі люди, на жаль, соціалізму не потрібні.

Ціль міркувань і пошуків Вощева – “видумати що-небудь начебто щастя”. Спочатку він переймається идеїй будівництва будинку, у якому буде щасливо жити весь пролетаріат, але згодом розчаровано говорить: “Говорили, що геть усе знаєте, а самі тільки землю риєте й спите! Краще я від вас піду – буду ходити по колгоспах жебрати: однаково мені без істини соромно жити”.

Дуже вдало підібраний автором символ

будівництва будинку. Висотний, світлий, просторий, затишний для всіх будинок так і не починає будуватися до самого фіналу джигунівти. Замість цього робітники з остервенением вгризаються усе глибше й глибше в землю, риючи яму… яка стає могилою для безневинної дитини – Насті, нічим не згрешившей перед новим пролетарським суспільством: вона, ще толком не розуміюча нічого, уже заявляє, що при буржуях не хотіла народжуватися, а як став Ленін – і вона стала.

Настя – саме одна з тих, для кого строится будинок Майбутнього. Але автор показує, як исковеркан мир навколо, де під прикриттям голосних і гарних слів діються бездумні, жорстокі справи, а змальована перед народом мрія про світле майбутнє обертається загальним божевіллям і смертю безневинних у настоящем. Герої риють котлован для будинку (будують щасливе майбутнє), а самі сплять вгробах. Протипоставлений схильному до міркувань і сомнениям Вощеву фанатичний Чиклин, готовий до глубоякий ночі не випускати з рук лопату, з усім запопадливістю виконуючі накази тих, хто наГоре, – тих, кому видніше.

І він знищує своє здоров’я, тіло й душу, своє життя, бездумно дотримуючись наказу. Платонов у всіх огидних фарбах обрисовивает тему насильства: насильства кожної людини над свонею сутністю, над своїми природними устремліннямі, над самою природою… Філософія автора полягає в тому, що ціль, всупереч переконанням комуністів, зовсім не виправдує засобу Ніяке світле майбутнє нельзя побудувати на крові, насильстві, стражданнях і смерті. Але неоднозначність поглядів Платонова полягає в тому, що він не призиває до активних дій, не говорить, як боротися з навколишнім його божевіллям. Його герой – Вощев – “подивився на людей і вирішив абияк жити, раз вони терплять і живуть: він разом з ними відбувся й розумрет у свій час нерозлучно з людьми”.

Така безисходность і разом з тим відчуття єдності з народом звучить у цьому рішенні! З одного боку, автор відстоює цінність кожного людського життя, унікальність кожної душі. Із другой – малює картину приреченості, нездатності повпливати на хід подій, зупинити маховик дивовижної машини. Повість “Котлован” є однієї із самих яскравих ілюстрацій сложнейшего часу, у яке довелось жити Платонову, – часу, що став справжнім испитанием для всього людства


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Філософська багатозначність повести А. П. Платонова “Котлован”