Феномен Корчагіна й проблеми еволюції героїв

Найбільше докладно в цей час вивчені такі питання в цій темі, як особливості розвитку горьковских традицій у творчості Н. Островського1; своєрідність освоєння гоголівської стилістики, гоголівської метафоричности в романі “Як загартовувалася сталь”; цікаве рішення питання пушкінської стилістичної традиції в Н. Островського запропоноване Л. И. Тимофєєвим у його роботі “Метод і індивідуальний стиль (Н. Островський)”.

Що ж стосується ракурсу теми, вибраного А. Приймой у його статті “Подолання. Феномен Корчагіна й проблеми еволюції

героїв схожої ситуації”, те до числа добутків, розглянутих у цій роботі, варто віднести й “Сліпого музиканта. (Етюд)” (1898) В. Короленко. Хоча, на відміну від проаналізованих критиком книг, “Сліпий музикант” і не є свідченням прямого самовираження художника, не містить автобіографічного моменту. Проте повідана в цьому етюді історія трагічної хвороби, пошуки героєм сенсу життя, віддана мистецтву, що вирішує роль у відродженні людських сил – все це відкриває близьку фабульну подібність добутків В. Короленко й Н. Островського. Але для історії літератури важливі в цьому випадку не тільки предметні

аналогії самі по собі. Художні рішення, до яких прийшли автори цих книг, дозволяють зробити спостереження над національними особливостями осмислення цієї теми в російській літературі й разом з тим побачити більш чітко ті відкриття, якими збагатили літературу Н. Островський

Безперечно, герой “Сліпого музиканта” і Павло Корчагін в, “Як загартовувалася сталь” проживають різне життя: матеріально забезпечену, що оберігає від всіх зовнішніх тривог у добутку В. Короленко й, навпаки, що зажадав для історії буквально всіх сил героя (“запекла бура класової боротьби спалила все, що може носити тіло”) у романі Н. Островського

Та й характер письменницьких спостережень багато в чому відрізняється між собою. Значна частина оповідання у В. Короленко зосереджена на буквально лікарській пильності автора до фізичного стану героя: письменник зосереджено стежив за тим у житті героя, як природа перебудовувала його систему органів почуттів, забезпечуючи йому повнокровний зв’язок з навколишнім світом. Все происшедшее з героєм цікавило В. Короленко як одна із загадок природи: “Сама причина нещастя схована десь у глибині таємничих і складних процесів життя”1. “Основний психологічний мотив етюду,- говорив про “Сліпого музиканта” В. Короленко,- становить інстинктивний, органічний потяг до світла. Звідси щиросердечна криза мого героя і його дозвіл”.

У Н. Островського немає цього плану оповідання. Автор “Як загартовувалася сталь” вивчав “механізм” головним чином соціальних реакцій героя, його суспільних зв’язків смиром.

И, проте в повісті В. Короленко герой робить крок, нехай перший крок, але по ті саме шляхи, що згодом приведе героя Н. Островського до нечуваної людської перемоги. До сліпого музиканта, так само як і до Павла Корчагіну, прийшло духовне прозріння, і лише після того, як, переживши нелегкі випробування, Петро зміг хоча б почасти, але поріднитися все-таки з долею свого знедоленого народу. Він не має сил був ще вступити на шлях боротьби за пригноблений народ, як це зробив Павло Корчагін, але зумів перейнятися жалем до тяжкого становища простих людей, і тільки це обдарило його музику теперішньою творчою силою. У цьому й складалося його прозріння: “Так, він прозрів… На місці сліпого й невтомного егоїстичного страждання він носить у душі відчуття життя, воно почуває й людське горе, і людську радість, він прозрів і зуміє нагадати щасливим про нещасні…”.

Служіння людям виявилося самою значною моральною силою в житті героя. Психологічні спостереження В. Короленко були як би однієї, з перших розвідок у російській літературі в тім “бою”, що після революції, що свершились, поведе за свого героя Островськ-художник

Ретельний психологічний аналіз дозволив В. Короленко показати силу й поезію всіляких переживань особистості: почуття природи, синовняя прихильність до матері, любов до жінки, батьківство. Але письменник дійшов висновку про те, що таємниця найбільшої могутності людських сил укладена псу ж у спорідненні особистості з народом, із загальнолюдськими ідеалами. Але це було в “Сліпому музиканті” лише зерном, що намітилося, концепції, що одержить згодом свої розгорнуті обриси в романі Н. Островського. Якщо герой В. Короленко зумів тільки доторкнутися до цього джерела людських сил і був здатний лише на те, щоб “нагадати щасливим про нещасний”, то герой Н. Островського на цьому шляху зуміє перед особою всього людства осягти вище людське щастя в завойованому їм щастя свого народу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Феномен Корчагіна й проблеми еволюції героїв

Categories: Твори з української літератури

Links