Фантастика як різновид художньої літератури

ЗАРУБІЖНА ФАНТАСТИКА XX-XXI СТОЛІТТЯ

1. Фантастика як різновид художньої літератури

Фантастику читають гуманітарії і техніки, робітники й службовці. Практично, фантастикою цікавиться кожен. А особливо – молодь від 14 до 25 років. Наукова фантастика зайняла досить міцні позиції в світовому літературному процесі. Проте спостерігалося трохи зверхнє ставлення до цього жанру, по-перше, через подачу серйозних проблем у стилі захоплюючих пригод; по-друге, наука розвивається дедалі швидше, тому науково-фантастичні передбачення і відкриття

не встигають за фантастичними науковими дослідженнями.

Фантастика (грец. phantastike – мистецтво уявляти) – це 1) різновид художньої літератури; 2) спосіб художнього творення, в основі якого лежить нереальне, уявне, чарівне, наприроднє.

Інтерес до фантастики посилювався в переломні моменти історії, наукові й промислові перевороти, соціальні й духовні струси.

Роль фантастики велика, вона впливала на свідомість читачів, допомагала відчути себе землянами, відповідати за планету, за людський рід, психологічно готувала їх до сприймання майбутнього світу. Фантастика відіграла велику роль і для науки, зокрема космічних

досліджень. Письменники – фантасти сповістили про вихід у космос, намітили етапи проникнення в світовій простір і створили екстремальні ситуації, з якими на практиці зіткнулися космонавти. Отже, прилучила мільйони людей до космічного світосприймання, наблизила Всесвіт до людства.

Фантастика – популярний різновид художньої літератури. Вона поділяється на наукову фантастику і “фентезі”.

Наукова фантастика – жанр літературний, популярний серед молоді.

“Фентезі” – своєрідні казки для дорослих, у центрі яких переважно боротьба зі злом. Лін Картер, автор книги “Уявні світи”, визначив “фентезі” як оповідання про дива, які не належать ні до наукового світу, ні до потойбічного. Такі твори часто створювалися на основі міфологічних і казкових образів, сюжетів.

Термін “наукова вигадка” або “наукова белетристика”, виник у 1926 році в Америці і був вперше впроваджений письменником X. Гернсбеком. До його появи і впровадження існували інші поняття: “науковий” і “фантастичний” (так свої романи називали Жюль Верн і Г. Уеллс). Обидва поняття об’єднав в одне “науково – фантастичне” Я. Перельман у 1914 році, додавши його як підзаголовок до свого оповідання “Сніданок у невагомій кухні”.

Наукова фантастика поєднала в собі метод художньої літератури з пізнанням і відображенням світу, в якому на першому плані – уява та інтуїція, метод науки з експериментальною основою і суворою логікою аналізу.

Рей Бредбері стверджував: “Фантастика – це реальність, що нас оточує”, вона “вчить мислити, а отже, приймати рішення, виявляти альтернативи й закладати основи майбутнього прогресу”.

Тематичний спектр наукової фантастики різнобарвний:

– прогностична, винахідницька;

– ненаукова, казкова;

– утопічна, позитивна;

– попередження від необачних шляхів, які можуть виявитися фатальними завтра.

Наукова фантастика ставила і розв’язувала соціально-естетичні проблеми: зображення моделі майбутнього, психологічних нюансів у взаєминах людей і поведінці окремої особистості, неймовірних припущень форм розумного життя, аналізу різноманітних шляхів, які ведуть не тільки до цивілізації, а й до її фізичного й духовного знищення, відповідальності людей науки й людей, що відповідають за науку.

Проблема відповідальності – одна з головних. Вона потребувала від людини навчитися поводитися з власними знаннями, бути добрішою, ніж вона є, зберегти планету для наступних поколінь,

Основні напрями розвитку наукової фантастики:

Соціально-філософський – П’єр Буль “Планета мавп”; брати Стругацькі: “Важко бути богом”; “Кульгава доля”; Рей Бредбері “451° по Фаренгейту”;

Стосунків з позаземними цивілізаціями – Г. Уеллс “Війна світів”;

Відповідальності людей за наслідки наукових відкриттів – Г. Уеллс “Людина – невидимка”;

Взаємовідносин людини і природи – Г. Уеллс “Острів доктора Моро”;

Психологічна непримиренність “особистості” й “суспільства”.

Науково-фантастичний твір містив у собі:

– парадоксальну ідею, небачений експеримент, дивну гіпотезу;

– конфліктну ситуацію і раптовий поворот дії, що акцентувало увагу на моральному підгрунті проблеми;

– функціональну роль героя, нівелювання його особистісного начала, типізацію найкращих рис сучасників;

– безмежні можливості людського розуму й серця;

– співвідношення “життєвої правди” майбутніх днів з реальним історичним досвідом, продовженим у часі;

Для фантастики в цілому були властиві такі риси: динамізм сюжету і події, обов’язкове поєднання інтересів науково-технічного прогресу, наявність пригодницького елемента, героїчні характери персонажів.

Розглядати соціальну фантастику відірвано від наукових ідей часу неправомірно, як історичні романи від історичних подій. Вона повинна прогнозувати наукові відкриття.

Своєрідність наукової фантастики

Вона орієнтувалася не тільки на технічний прогрес, а й на соціальні та моральні наслідки винаходів і відкриттів, досліджувала конфлікти й проблеми сучасної дійсності. У збільшуваному склі фантастики відбивалися життєві процеси. Вона ввібрала в себе людський досвід, будь-які фантастичні образи не можуть бути зовсім довільними, зіткані “з нічого”. Разом з тим містять і прийоми фантастики: умовність, гротеск, гіперболу, алегорії, символіку, неологізми, умовні терміни, науковоподібну лексику, тяжіння до загальності, до гуманізму. “Помилка – протиставляти фантастику реалізмові, – казав І. Єфремов. – Фантастичні твори в основі своїй повинні бути реальні, точніше, здаватися такими”.

Під поняттям “фентезі” розуміють ненаукову, близьку до типу казкової фантастику.

Схожість між науковою фантастикою і “була” містилася в одному: фантасти вдаються до казкової вигадки, вирішенню тих самих проблем, що й НФ: часу й простору, життя і смерті людини.

Відрізнялися тим, що “фентезі” пояснювала незвичайне, неможливе в найхимерніших відбитках, де перетворення мотивувалося науковими експериментами, чудеса створювалися прибульцями з космосу тощо. У “фентезі” могло трапитися будь-що, але, як правило, те, чого насправді не буває. У науковій фантастиці йшлося про те, що може статися в майбутньому або за яких-небудь обставин.

Значення наукової фантастики полягало в тому, що вона пробудила інтерес до науки, показала незвичайну реальність, підготувала грунт для найкращого засвоєння інформації про майбутнє. Її мета – показати вплив науки на розвиток суспільства і людини, відобразити науковий прогрес, опанувати природу і пізнати світ психіки майбутньої людини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Фантастика як різновид художньої літератури

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links