Ф. М. Решетников (1841-1870)

Ф. М. Решетников (1841-1870) – син роз’їзного листоноші. Він з дитинства добре довідався життя провінційного дрібного чиновництва, бурлак. Статті Бєлінського й Добролюбова, по власному визнанню молодого письменника, були “насущним хлібом для морального розвитку”. Центральною темою в його творчості з’явилося зображення народу, знедолених мас міста й села, їхньої затурканості й убогості

В 1864 г. на сторінках “Сучасника” була опублікована повість Решетникова “Подлиповци”, що відразу принесла йому |известность. Тургенєв,

що відзначив “тверезу правду” Решетникова, порахував можливим поставити його в один ряд з такими видатними письменниками, як Л. Толстой, Островський, Писемский, Салтиков-Щедрин. Герої повести – жителі села Справжня – Пила й Сисойка належали до комі-перм’яків, однієї з найбільш пригноблених національностей царської Росії. Їхня крайня бідність, темрява, неуцтво зображені Решетниковим, з нещадною правдивістю. Але подлиповци дані в повісті не статично. Письменник показує, як його темні й забиті герої, потрапивши “у бурлаки”, багато в чому змінюються. Саме по собі звертання до Теми бурлацтва було типовим

для епохи 60-х років. Прогресивні діячі російського мистецтва бачили в бурлаках потужну соціальну силу, найбільшою мірою здатну до збурювання й протесту. Тому Чернишевський, наприклад, змусив свого Рахметова зблизитися з бурлаками. У цьому ж плані варто сприймати вірш Некрасова “На Волзі”, а також знамениту картину И. Е. Рєпіна “Бурлаки”.

Сам Решетников назвав “Подлиповцев” “етнографічним нарисом”. Дійсно, у добутку багато конкретних побутових деталей, етнографічних замальовок, діалектизмів. Але по суті це все-таки не нарис, а народна повість із чітко побудованим сюжетом, колоритними й рельєфними характерами діючих осіб. Уже в “Подлиповцах” Решетников проникливо відбив надзвичайно важливий процес, що відбувається в російському житті: формування пролетаріату. Сини Пилки Іван і Павло стають кочегарами на пароплаві, “працюють “при машині”. Вони починають замислюватися над питанням: “А почто ж не всі багаті?” Одним з перших у російській літературі Решетников звернув увагу на розвиток капіталізму в Росії, показуючи, які нові нещастя це несе народу (романи “Де краще?”, 1868; “Свій хліб”, 1870).

В 70-і роки творчість Решетникова виявилося в центрі літературної дискусії. Салтиков-Щедрин принциповим досягненням письменника-демократа вважав те, що він довів, що “російське простонародне життя дає досить матеріалу для роману”. Це був новий різновид жанру: у ньому “головною діючою особою й головним типом є ціле народне середовище”. На думку інших критиків (П. Ткачева, наприклад), самий матеріал, вибраний Решетниковим, не давав йому можливості створити саме роман. Суперечка про жанри демократичної літератури, про народний роман буде продовжений і в XX столітті. Творчий досвід Решетникова виявиться дуже важливим для наступного розвитку російської літератури. Тією чи іншою мірою він відіб’ється в Д. Н. Мамин-Сибіряка, М. Горького й інших письменників

Видатний український письменник і революціонер П. А. Грабовський у статті “Слівці на слівці” (1894) писав, що Решетников ставиться до невеликого числа “теперішніх борців за краще Майбутнє й звільнення людства”. Грабовський точно визначив творчу своєрідність автора “Подлиповцев” і гаряче радив читати його добутку, тому що вони можуть допомогти українській літературі затвердитися на позиціях щирих народностей, любові до рідної землі й до рідної мови


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Ф. М. Решетников (1841-1870)

Categories: Нові твори

Links