Есе про цікаву людину: Бетховен і Глинка

Мої батьки – більші шанувальники класичної музики, вони зуміли прищепити любов до неї й мені. З раннього дитинства я чула добутки Моцарта, Баха, Гайдна, Аркуша, Штрауса, Глинки. Однак улюбленим моїм композитором є Людвіг ван Бетховен – геніальний німецький музикант, представник віденської класичної школи. По відкликаннях сучасників, в “грі Бетховена бурхливий темперамент і віртуозний блиск сполучалися з багатством уяви й глибиною почуття”.

Початкове музичне утворення композитор одержав під керівництвом свого батька. Потім,

переїхавши в 1792 році в столицю європейського музичного мистецтва Відень, удосконалювався в композиції в Гайдна, Сальери. Ставши одним із самих модних піаністів наприкінці XVIII століття, користувався фінансовою підтримкою багатої віденської аристократії. Ранній період Творчості Бетховена ознаменувався появою цілого ряду сонат, у тому числі знаменитих “Патетичної” (1798 р.) і так званої “Місячної” (1801 р.), а також ряду камерно-ансамблевих творів

Наприкінці 1790-х років у композитора початку розвиватися прогресуюча глухота. Однак він зумів перебороти щиросердечну кризу й продовжував творити. Добутку початку

XIX століття пронизані драматичними й героїчними мотивами. Серед них можна назвати “Крейцерову сонату” для скрипки й фортепіано (1803 р.) і фортепианную сонату “Аппассионата” (1805 р.). Ще при житті Бетховена стали вважати першим композитором свого часу, він заслужено користувався загальним шануванням

У творчості пізнього Бетховена знову на передній план виходить, як багатство контрастів. Він пише музику драматичн і радісну, лірична й молитовну, гармонічно сполучить архаїчність і сучасний стиль. Одним з найбільших внесків Бетховена в розвиток класичної музики стало те, що він уперше здійснив синтез симфонічного й ораторіального жанрів, про що яскраво свідчить його Дев’ята симфонія

Я захоплююся творами Людвіга ван Бетховена і його характером – мужністю, цілеспрямованістю, працездатністю. Його геніальні утвори ввійшли в скарбницю світової культури й дотепер продовжують хвилювати серця мільйонів людей.

Варіант 2. У нашій сім’ї всі люблять музику – і сучасну, і класичну. А моя старша сестра закінчила музичну школу по класі фортепіано. Коли я була зовсім маленької, то часто сідала поруч із нею й із задоволенням слухала, як вона грає. Тоді я не знала, що це за добутки і яких композиторів. Мені просто подобалася Музика. Пізніше сестра стала розповідати мені про ті речі, які вона грала, і про людей, що написали їх. Найбільше мені тоді подобалися добутки М. И. Глинки

Народився композитор в 1804 році в Смоленській області. Його батьки були з поміщицького середовища. Уже в юні роки Михайло Іванович брав уроки у відомих музикантів і викладачів. Він грав на фортепіано й скрипці, мав більший успіх як піаніст і співак. Пізніше він сам став писати музику, обравши головним напрямком своєї творчості народну тематику. Цьому в значній мірі сприяло його знайомство й спілкування з такими видатними літераторами, як А. С. Пушкін, А. С. Грибоєдов і деякими іншими

Мені якось пощастило побачити на сцені театру його оперу “Іван Сусанін”. Як мені розповіли пізніше, вона повинна була виводити на перший план мотив прославляння пануючи, вірності й підпорядкування монархії. Однак композитор зовсім змінив дух добутку: у центрі своєї опери Глинка поставив народ, прославив селянина-патріота, велич його характеру, його мужність, сміливість і стійкість. Всі ці риси автор зумів дивним образом передати за допомогою своєї музики

Слухаючи його добутку, я не перестаю захоплюватися тим, як майстерно відтворить він будь-які художні образи. Так, наприклад, мені дуже подобається його опера “Руслан і Людмила”, написана по відомому творі Пушкіна. Тут перед нами з’являються дивні картини слов’янського життя, які тісно переплітаються з елементами казки й фантастики. Російські національні мотиви автор чергує з яскраво вираженими східними. У той же час, небагато переосмисливши зміст поеми, він висунув на перший план величні образи Древньої Русі, відобразив силу богатирського духу. Опера Глинки, як і більшість інших його добутків, захоплює своєю насиченістю, емоційністю й разом з тим незвичайною ліричністю

Незважаючи на різнобічність творчості М. И. Глинки, всі його добутки наповнені світлом, життєрадісністю, любов’ю до життя й вірою в життя. Його мелодії значні, сильні й у той же час неймовірно прозорі. Його образи вражають багатством тонів, блиском і пишнотою. А яким веселим, бадьорим настроєм, неймовірним відчуттям польоту й щастя пронизані його “Іспанські увертюри” або ” Вальс-Фантазія”!

Композитор написав також чимало мелодій, які стали відомими піснями. Так, неймовірна гармонія й мелодійність звучать у піснях на вірші Пушкіна: “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…”, “Не співай, красуня, при мені…”, “У крові горить вогонь желанья…” і багатьох інших

Всі добутки Глинки являють собою більшу художню цінність. Його творчість зіграла немаловажну роль у твердженні світового значення російської музики й вплинути на її подальший розвиток. І я рада, що ще в дитинстві, нехай і інтуїтивно, зуміла оцінити творчість визнаного майстра, що і тепер залишається моїм улюбленим композитором


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Есе про цікаву людину: Бетховен і Глинка

Categories: Нові твори

Links