Есе на тему: Художник Васнецов і російська казка

Я дуже люблю російські народні казки й билини. Тому особливо тепло ставлюся до Творчості Віктора Михайловича Васнецова. Мені відомо, що це багатоплановий художник: він і майстер монументального живопису, і архітектор. Але особливо цікавий був йому мир поетичних російських казок, билин і легенд, у яких відбита душа нашого народу, його мрії й сподівання. До цього чарівного миру Васнецов звернувся першим з російських художників, створивши свої знамениті епічні полотна: “Богатирі”, “Аленушка”, “Після побоїща”. Ці картини воістину

стали народними, символами краси й сили російського народу. У своїх картинах-казках Васнецов широко використовував специфіку самого жанру живопису.

Ні в музиці, ні в слові не можна з усією ясністю показати зовнішність людей, їхнього руху, вираження осіб, покрій і колір костюмів, форму й колір предметів і т. д. Живопис дає художникові такі можливості. Однак живопис не може зобразити дію, розгорнута в часі. Художник повинен вибрати один характерний момент, важливий для всього оповідання в цілому. Мені ‘здається, Васнецову вдалося у своїй творчості перебороти цей часовий бар’єр. Він насичує сюжет картини-казки

такими подробицями, про які не згадується в літературному тексті, перетворює його в складну, багатогранну барвисту композицію. У картині ” Царівна-Жаба”, наприклад, під час свого знаменитого танцю на царському бенкеті Василиса Премудра по тексту казки “махнула лівою рукою – зробилося озеро, махнула правої – поплили по воді білі лебеді…”.

Глянувши на картину й зрівнявши її з літературним текстом, відразу ж виявляєш на картині нові деталі: крім сидячих на воді лебедів, на другому плані слідом за хмарами летить ще пари білосніжних птахів, а вдалині синіє ліс і золотиться пшеничне поле. Ці додаткові деталі створюють відчуття дії, розгорнутого в часі й навіть просторі. Присутність на картині хмар як би повідомило птахів енергію руху. Сама Василиса Премудра зображена в момент перед здійсненням чергового чуда. Тобто передбачуваний рух руки тримає нас чекаючи наступної дії. Я бачив малюнки інших художників на цю тему. Вони малювали героїню в момент, коли птаха вилітають їх її рукава. Але, на жаль, незважаючи на всю зовнішню обозначенность дії, самої дії, на жаль, не відчувається. Тому досвід Васнецова безсумнівно унікальний.

Бився він зі Змієм ще третя година И вбив Змієві ту прокляту (З билини)

Я вважаю, на ці відкриття художника надихало власне казкове світовідчування. Він вірив, що мир чарівний, і не вірив в обмеженість можливостей передати це чарівництво за допомогою живопису. Наприклад, у картині “Спляча Царівна” Васнецов поставив собі нове чарівне завдання: час у якісь моменти не владно над людиною. По літературному тексті разом із Царівною заснули й всі присутні. Пройшли роки, і навколо палацу виріс непрохідний, дрімучий ліс. На картині є й ліс, і сплячі покотом люди, але відчуття влади людини над часом досягається, по-моєму, композиційним прийомом: художник намалював Царівну сплячої між чарівною дівчинкою – на першому плані, і колонами – на другому плані, які увінчані зображенням голівок двох царівен. Це як би символізує живу й мертву воду, між якими перебуває Спляча Царівна. І поки краса живаючи й краса мертва перебувають біля її, ні час, ні смерть не владні над головною героїнею картини. Мені здається, ця картина саме складне по виконанню й за задумом полотно Васнецова. Дивно тонко виразив художник почуття заснулої, що очікує свого пробудження життя. Можливо, допитливому погляду відкриються в цій картині й ще якісь моменти. Таке властивість геніального твору мистецтва: нескінченно хвилювати уява людей.

Інших героїв зображує Васнецов у картині ” Несмеяна-Царівна”. На високому троні зі слоновой кістки сидить царівна Несмеяна. На особі її глибока туга. Нічого не веселить і не радує царівну. У палац запрошені все: отут і ошатні наречені з далеких країн, отут і палацові блазні, і слуги, і юрби народу. Усе прийшли, щоб розвеселити царівну, але тільки простому юнакові вдається торкнутися її серце. Але мені бачиться в цій картині щось більше, ніж відомий казковий сюжет. Мені здається, Васнецов зобразив Росію в трьох моментах: минулому, сьогоденні, майбутньому. Чому Росія? Тому що царівна сидить на троні зі слоновой кістки, піднімаючись над усіма. Слоновая кістка – символ центра миру. На задньому плані видніється розпис типу фресок. Це минуле Росії. По ліву руку царівни, у просвіті між колонами, синіє далечінь, а колона, розписана в ялинку, дуже нагадує російську смугасту версту. Згадаємо в Пушкіна: “Тільки версти смугасті попадаються од не…”

Сум царівни – це сьогодення Росії; по праву руку минуле, що символізують два Вершники, що з’їжджають для бою на білому й темному конях; по ліву руку – вабливою світлою далечінню Майбутнє. От чому я вважаю Васнецова прекрасною чарівною казкою, який ні відстань, ні час не укажчики, а тільки слухається ця чарівна сила російського духу. Як сказав великий казковий поет Олександр Сергійович Пушкін: “Там росіянин дух… там Руссю пахне!” Ці захоплені слова дуже підходять до картинам В. М. Васнецова.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Есе на тему: Художник Васнецов і російська казка

Categories: Нові твори

Links