Екологія сільськогосподарських районів

Сільськогосподарські райони досить різні по природних умовах, типам землекористування й ступеня освоєння. Проте екологічні проблеми в них мають багато загального. Це зв’язано з наступними обставинами:

• охопленням антропогенними навантаженнями більших площ, іноді практично на 100%;

• малою лісистістю й невеликими площами лучно-степових ділянок;

• значною оголеністю, дефдированностью й еродированностью грунтового покриву;

• перевагою певних видів забруднення в грунті, воді й грунтах, зв’язаних судобрениями.

Перераховані

обставини свідчать про специфіку екологічного стану сільськогосподарських районів, про правомірність виділення “агроекологічного” типу оцінок території

Основний аспект агроекологічної оцінки – аналіз умов розвитку сільськогосподарських рослин: їхнього росту, фенології, урожайності, відносини до добрив, хворобам, сезонним змінам умов тепла й вологи – морозам, заморозкам, посухам, перезволоженню

Екологічні умови сільськогосподарських угідь найбільш мінливі на площах богарного, неполивного землеробства. Більше стабільні вони в зонах зрошення, де заходу щодо меліорації послабляють

вплив зовнішніх умов

При регіональній оцінці районів сільського господарства важливо визначити ступінь стійкості екосистем до антропогенних навантажень. Стійкість підвищується від піщаних грунтів до глинистих, від лужних грунтів до кислих, при зниженні континентальности клімату, наростанні річного зволоження й збільшенні біологічної продуктивності фітоценозів – як природних, так і культурних

Більша стійкість угідь західних і північно-західних районів Росії до антропогенних навантажень не завжди має вирішальне значення для екологічного стану. Справа в тому, що цим районам характерні більше інтенсивні типи землекористування, більші дози внесених добрив. Максимальна інтенсифікація господарства характерна для територій, що прилягають до великих міст і промислових зон (Москва, Санкт-Петербург), яких також більше в західних районах. Очевидно, об’єктивна оцінка екологічного стану можлива лише при рівному обліку природних і економічних факторів

Кардинальні зміни природного середовища сільськогосподарських районів обумовлені тим, що на площах угідь міняються потоки речовини, порушується твердий, рідкий і розчинений стік. Відомість лісів збільшує змив грунту, твердий стік рік, приводить до замулення русявів, водоймищ, заплавних масивів. Витрати водотоків при скороченні лісових площ на 10% знижуються в середньому на 5%. Активна міграція елементів по схилах, їхнє швидке надходження у водойми з одночасним скороченням стоку приводить до сильного забруднення поверхневих вод. Це забруднення може бути токсичним, оскільки такі небезпечні елементи, як кадмій, ртуть, стронцій, свинець, цинк, ставляться до найбільш рухливим у більшості видів грунтів

Прилягаючі до великих населених пунктів сільськогосподарські райони на площах у сотні кв. км випробовують на собі вплив промислового забруднення. Найбільшу роль тут грає забруднення сіркою, що у вигляді сірчистих з’єднань легко розноситься повітряними потоками. У нормально зволожених нейтральних грунтах вплив цього виду забруднення невелико, але в кислі воно підсилює підкислення. На перезволожених грунтах, особливо на заплавах, це може привести до різкого закислению після осушення

Основні зміни грунтів у землеробстві пов’язані з механічним впливом на неї й із внесенням добрив. Оранка міняє профіль грунту, руйнує структуру, приводить до збідніння верхніх обріїв, сприяє посиленню водної ерозії й дефляції. Поряд з розпушуванням іде й ущільнення грунту

Велике також значення органічних і мінеральних добрив, світове споживання яких – близько 90 млн. т у рік. Добрива не тільки компенсують винос із грунту азоту, фосфору й калію, але нерідко виявляються надлишковими, заражають підземні й поверхневі води. Це має місце головним чином у розвинених країнах, де вноситься більше 100 кг/га. У країнах, що розвиваються, цей показник в 5 разів нижче.

Одержання високих урожаїв у цей час неможливо без використання різних ядохимикатов для захисту Рослин – пестицидів, споживання яких перевищує 4 млн. т/рік. Однак зараз їхнє використання скорочується у зв’язку із пристосуванням до них багатьох шкідників, загибеллю грунтових мікроорганізмів, зараженням овочевих культур і нагромадженням отруйних речовин у поверхневих водах, донних опадах водойм, організмах тварин і людини

Надмірні антропогенні навантаження приводять до напруженої екологічної обстановки в багатьох районах сільськогосподарського освоєння. Одним із прикладів цього може служити Харківська область

З 3140 тис. га площі області сельхозугодьями зайнято 2314 тис. га, тобто більше 70%. Середня лісистість – 10,5% при оптимальній приблизно 20%. Еродовані землі – 1700 тис. га, порушені – 3,2 тис. га. Питома вага еродованих і ерозинноопасних земель у загальній площі земель наближається до 90%, порушених до 0,5%, засолених до 11-12%. 95% загального обсягу стічних вод забруднене й може використовуватися для господарсько-побутового й технічного водопостачання тільки після очищення

Оцінка території Харківської області по стані компонентів природного середовища показала, що з 25 районів несприятливий стан поверхневих вод (сильне забруднення) спостерігається в 5, рослинності – в 12 і земель – в 17 районах. 7 районів, включаючи м. Харків, віднесені до несприятливого в результаті комплексної оцінки екологічного стану природного середовища

Список використаної літератури

1. Горщиків С. П. екзодинамические процеси освоєних територій. – М.: Надра, 1982.

2. Григор’єв А. А. Міста й навколишнє Середовище. Космічні дослідження. – М.: Думка, 1982.

3. Нікітін Д. П., Новиков Ю. В. Навколишнє Середовище й людина. – М.: 1986.

4. Одум Ю. Основи екології. – М.: Мир, 1975.

5. Радзевич Н. Н., Пашканг К. В. Охорона й перетворення природи. – М.: Освіта, 1986.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Екологія сільськогосподарських районів

Categories: Нові твори

Links