“Дорогою ціною” М. Коцюбинського – “перлина української белетристики” (А. Єнсен)
УРОК 52
Тема. “Дорогою ціною” М. Коцюбинського – “перлина української белетристики” (А. Єнсен).
Мета: продовжити роботу над текстом твору “Дорогою ціною”; дослідити особливості його сюжету і композиції, багатство поетичної мови; аналізувати образи часу і вічності у повісті, символічні образи, роль і сенс кольорів, звуків; розвивати естетичний смак, вміння бачити красу і досконалість художнього слова; виховувати мислячого читача української літератури.
Обладнання: дитячі малюнки до твору, плакати, схеми, таблиці
Епіграф.
Велике спасибі Вам за Ваш подарунок. Смакуючи, перечитував я його… Які хороші малюнки і людей з їх горем та болем, і природи з її світовою красою, такою іноді німою і глухою до людського горя! Дуже мені сподобалось Ваше “Дорогою ціною”.
З листа Панаса Мирного до М. Коцюбинського. Квітень 1902 року
Хід уроку
І. Повідомлення теми та очікуваних результатів уроку.
1. Бесіда з метою актуалізації опорних знань.
– Твір Михайла Коцюбинського “Дорогою ціною” написаний у 1901 році і відображає хоробрість, силу і волелюбність українського народу.
– Як розвиваються події: повільно чи стрімко? Чи можна говорити про пригодницький характер сюжету? (Події розгортаються стрімко.)
(Довідка. Пригодницьким Називається твір, сюжет якого наповнений багатьма пригодами і незвичайними подіями).
– Через які пригоди довелося пройти героям? Яким, на вашу думку, є найнапруженіший епізод твору, тобто де його кульмінація? (Коли Соломія та Іван хочуть визволити Остапа під час перевезення його через Дунай.)
– Якою є розв’язка твору? (Соломія гине, так і не визволивши Остапа.)
– Але ж твір не починається з розповіді про втечу Остапа і Соломії і не закінчується смертю Соломії. Є своєрідний вступ і завершення, кінцівка повісті.
Запам ‘ятайте:
– та частина твору, в якій розповідається про події, що відбулися до відображених у творі, називається прологом;
– заключна частина, в якій розповідається про події, що відбулися через певний час після завершення дій у творі, називається епілогом.
– Яка роль прологу у творі “Дорогою ціною”? З якою метою письменник ввів його у твір?
(У вступі (пролозі) автор дає уявлення про далекі часи кріпацтва; розповідає про становище покріпаченого селянства; висловлює свої погляди на життя народу як на “віковічну боротьбу двох станів, панського і мужичого”; змальовує волелюбність українців у алегоричному образі тура, який хоч “загнаний, знесилений, але овіяний ще степовим вітром, із не втраченим іще смаком волі… часом хвицав ногами і наставляв роги”; готує читачів до сприйняття змісту твору, адже закінчується словами: “А проте, мов талії води під теплим подихом весни, річкою текло вкраїнське селянство туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні – то полягти кістками на вічний спочинок”.
Пролог також допомагає краще, глибше зрозуміти провідну ідею твору – оспівування волелюбності українського народу, заклик здобувати волю, хоч і дорогою ціною. Недаремно цензор, який розглядав рукопис твору “Дорогою ціною”, у рапорті писав, що він “не знаходить за можливе допустити до друку… вступ, а також роздуми Остапа про те, що говорив йому дід… про свободу і про те, що потрібно селянам скинути панське ярмо”.)
– Одним із секретів твору “Дорогою ціною” є час. Основні події, що відбуваються з головними героями Остапом і Соломією, укладаються в невеличкі межі кількох тижнів, але за своїм змістом повість охоплює великий історичний відрізок – близько двох століть. З якою метою автор увесь час звертається до подій далекого минулого? Яка роль цієї ретроспективи? Спробуйте схематично зобразити образ часу, у творі.
(Довідка. Ретроспектива – а) пригадування подій, що передували моменту фабули, в якому перебуває оповідач або персонаж епічного твору; б) одна з форм психологічного аналізу, за допомогою якої твориться художній час.
2. Пояснення вчителя з елементами бесіди.
– Характеризуючи образ Соломії, ви переконалися, що вона є особистістю, конкретною індивідуальністю з притаманною лише їй зовнішністю, вдачею, поведінкою, ставленням до людей, манерою говорити тощо.
Проте при всій своєрідності цього та інших персонажів твору (Остапа, Івана тощо), у них є спільні риси: волелюбність, рішучість, сміливість. Саме ці риси змусили Остапа і Соломію наважитися на втечу.
Риси характеру, спільні для певної групи людей, називаються типовими. Так само, як і образи-персонажі, носії цих рис.
– Відомо, що твір написаний на історичному матеріалі. Як ви гадаєте, чи насправді жили такі люди – Остап Мандрика, Соломія, Іван Котигорошко, чи дійсно з ними траплялися такі пригоди?
(Звісно, ні. Адже художній твір – це не копія життя, а його відображення за допомогою художнього вимислу.)
Життєва правда – це те, що насправді було чи є в дійсності. Письменник творить на основі життєвої правди, відібравши найсуттєвіше і пропустивши все це через свій розум та серце.
Художній вимисел – це осмислення й узагальнення життєвого матеріалу, змалювання типових героїв і обставин, у яких вони діють. Це те, що створюється уявою письменника, творчий процес і результат його у художньому відтворенні дійсності, у створенні художньої правди.
За допомогою творчої уяви автор здебільшого виводить героїв, яких фактично не було у житті. Але вони могли бути. Це підтверджується хоча би тим, як багато кріпаків тікало за Дунай від панської сваволі.
В українському мистецтві є ще один дуже відомий твір, присвячений темі життя українців, які втекли від кріпаччини за Дунай. Це опера С. Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”.
(Якщо є така можливість, варто запропонувати учням прослухати невеликий уривок з опери.)
– Не можна не сказати ще про один образ. Це природа, яка у творі є не лише тлом, а й дійовим елементом в сюжетному розвитку. Один із рецензентів ще у 1912 році відзначав, що “пейзажі п. Коцюбинського живуть і дихають і, справді, є такими ж діючими силами оповідання, як і люди. Виникаючи перед зором читача, вони створюють саме той настрій, що його пережив сам автор”. І дійсно, природа у творі живе, її описи змінюються в залежності від зміни обставин, в яких діє герой, від зміни його настроїв.
– Пригадайте, як описуються переживання Соломії, коли вона з Іваном Коригорошком дізналася, що Остап заарештований за підозру в крадіжці й буде, як втікач, переправлений на батьківщину. Яка роль пейзажу в цьому описі?
(Опис міста, оповитого туманом, відповідає важкому настроєві Соломії, життя якої теж було як у тумані.)
– Якою зображується природа у кульмінаційний момент твору? Чи звернули ви увагу на те, який епітет найчастіше вживає автор? Чому?
(У кульмінації твору М. Коцюбинський змальовує два пейзажі – перед початком визвольної акції та після неї, невдалої для героїв. У них найчастіше вживається епітет “чорний”: чорна безодня, чорні тіні на чорному дзеркалі, на чорній річці, – який у контексті викликає тяжкі асоціації трагічного кінця, а один раз згаданий колір – червоний (після загибелі Соломії й Івана) асоціюється у читача з пролитою героями кров´Ю.)
3. Творче завдання.
– У розмові з одним митцем М. Коцюбинський висловив таку думку: “Письменнику треба знати фарби, як і художникові… Так би мовити, щоб фарби приходили на допомогу слову”.
– Як би ви, “малюючи” ілюстрації до твору “Дорогою ціною”, розфарбували комиші, пожежу, ніч, Дунай, морок, хмари? Поясніть свій вибір.
(Морок, осінню ніч, глибінь Дунаю М. Коцюбинський малює чорними фарбами, картину туману, осінні хмари і мряку – сірими, пожежу в плавнях і комиші – червоною і жовтою. Ці фарби співзвучні переживанням і настроям героїв. Чорна асоціюється з тяжким життям народу і співзвучна сумному, пригнобленому настрою; сіра символізує безперспективність; червона і жовта пов’язані зі страхом і стражданнями, що його переживали втікачі.)
4. Лінгвістичний практикум.
Твори М. Коцюбинського надзвичайно поетичні. Недаремно М. В. Лисенко підкреслював, що у них “стільки поезії і мелодійності, що так і хочеться перекласти їх на музику”. Мабуть, тому за мотивами “Дорогою ціною” український композитор М. Вериківський створив одноактну оперу “Утікачі”.
– Проведіть дослідження над мовою твору і визначіть, які художньо-виражальні засоби та з якою метою використав автор.
(Матеріал для вчителя. Твір “Дорогою ціною” відзначається образністю мови.
Для опису персонажів, їх характеристики, опису природи М. Коцюбинський використовує епітети. Вони в нього дуже часто мають оцінювальний характер: цигани убогі, в них халупи низенькі, криві, зліплені з глини, всередині чорні, задимлені, нагадують дику печеру, шибки занехаяні; шкапа – маленька, худа, облізла, вона сумно схиляє голову, ледве переступає тремтячими ногами.
Є у творі “народні”, постійні епітети: Дунай широкий, край рідний, кінь вороний, очі карі, брови чорні, товариш вірний, світ красивий, доля лиха.
Твір багатий і на точні та влучні порівняння. Коли Остап і Соломія не могли дочекатися ранку, “ніч тяглася довго, безконечно, як смерть”. “Було темно, як у льоху”. “Втікачі, як Бога з неба, чекають рятунку з Дунаю”. Часто вживаються і метафори, зокрема такий її вид як уособлення (персоніфікація). Коли Соломія тоне, то могутня течія Дунаю “бере її в свої обійми, а чорна глибочінь тягне за ноги”. “Душа рветься до сонця, а тіло тягне до себе чорна безодня. Вона охоплює його залізом, обвішує камінням, обхоплює холодними руками…”
Знаходимо у творі також риторичні окличні речення та вигуки, слова-синоніми, слова іншомовного походження, коли треба зобразити представників інших націй, приклади алегорії, асонанс (“Тихо пливе блакитними річками льон”) тощо.
Є багато приказок, прислів’їв, особливо у мові Івана, який є втіленням оптимізму українського народу, його гумору та мудрості: “Не їла душа часнику, не буде й смердіть”, “Дати куку в руку”, “Живий живе й гадає”.
Як докладно, прискіпливо М. Коцюбинський працював над мовою свідчить те, що невеликий твір він писав порівняно довго – з кінця 90-х років XIX століття по листопад 1901 року, а його назву вибрав з-поміж аж семи варіантів (“На волю”, “Дорога воля”, “З неволі”, “За дорогу ціну”, “Воля” тощо).
5. Проблемне питання.
– Одні літературознавці визначають жанр твору “Дорогою ціною” як повість, інші – як оповідання. А як вважаєте ви? Доведіть свою думку.
(Довідка.
6. Заключне слово вчителя.
– Твір “Дорогою ціною” цікавий і цінний для нас, читачів, не лише своїм змістом, але і мистецькими якостями. Поетичністю мови, майстерністю пейзажів, образністю він заслужено посідає першорядне місце в українській прозі. Як і його автор, якому, за словами Павла Тичини, “в літературі українській… належить одне з найпочесніших місць: після Шевченка, поруч з Франком, Лесею Українкою, Стефани-
Ком – щодо краси й глибини своїх творів іншого письменника такого ми не знайдемо”.
II. Підбиття підсумків.
III. Домашнє завдання.
Поміркуйте над питанням, чому М. Коцюбинський назвав свій твір “Дорогою ціною”. Спробуйте дібрати власну назву до твору. Підготуйтеся до уроку позакласного читання та контрольної роботи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)