ДОЛЯ НАРОДУ У ТВОРЧОСТІ А. ТВАРДОВСКОГО І ЇЇ ХУДОЖНЄ ВТІЛЕННЯ

ДОЛЯ НАРОДУ У ТВОРЧОСТІ А. ТВАРДОВСКОГО І ЇЇ ХУДОЖНЄ ВТІЛЕННЯ Доля народу була однієї з головних, якщо не самою головною темою творчості А. Твардовского. Поет знав про цю долю не понаслышке, він сам був частиною народу, сам пережив всі ті лиха й радості, які випали на частку російських людей в XX столітті. Він ніколи не відокремлював себе від інших, уже в зрілі роки, міркуючи про свою творчість, писав: Просто мені дорого все, що й людям, Усе, що мені дорого, те й співаю. Разом з багатьма молодими людьми свого покоління А. Твардовский повірив у нове життя,

у те, що вона буде для селян краще колишньої. У своїх віршах середини 1920-х років і наступного років оспівав колгоспне Село. Більшу популярність мала у свій час його поема “Країна Муравия”, герой якої Микита Моргунок мріяв знайти своє селянське щастя. Подібно героям поеми Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре”, Микита відправляється в шлях шукати країну щастя Муравию, де “земля в довжину й завширшки / Навкруги своя

/ Посієш бубочку одну, / і та твоя”. Однак на відміну від некрасовских героїв Моргунок зрозумів головне що щастя може бути тільки в колгоспному житті. Не засумнівався в правильності

обраного народом, а вірніше, за народ шляху А. Твардовский і після того, як сім’я його батько, сільський коваль, мати, брати були розкуркулені, заслані на північ, натерпілися багато горя. Лише через десятиліття, із загостреним почуттям особистої провини поет повернеться до тих рокам, напише про їх інакше, чим у молодості. Уже в ранніх віршах поета відчувається його неабиякий талант

На повну силу він виявився в роки Великої Вітчизняної війни. У ті роки А. Твардовский розділив горі народу, особливо боляче йому було усвідомлювати, що рідна його сторона, Смоленщина, захоплена ворогами. Вірші

А. Твардовского військового й післявоєнного років зразок найвищої лірики. Поет бачить війну очами рядового її учасника, герої його віршів солдати, біженці, селяни, будинку яких трапилися на фронтових шляхах. У віршах цього років в А. Твардовского чітко звучать народно^-поетичне традиції, іноді вони близькі до народних пісень, іноді прямо їх використовують

Так, починаючи свій вірш рядками відомої народної пісні “Позарастали стібки-доріжки”, автор далі пише свій, фронтовий її варіант: “Позарастали / Мохами-Травою / Окопи наші / Перед Москвою”. Народна пісня, залишаючись близької читачеві, переосмислюється поетом. Однієї з вершин лірики А. Твардовского став його вірш “Я вбитий під Ржевом”, датоване 1945-1946 роками. Не випадково тут згадування Ржева саме там ішли самі кровопролитні за всю війну бої, були найстрашніші втрати. Саме це слово стало символом трагедії війни

Вірш А. Твардовского це жагучий монолог, що мертвий адресує живим. У ньому звучить і повне гіркоти усвідомлення необоротності случившегося: И у всьому цьому світі, До кінця його днів, Ні петлички, ні лычки З гімнастерки моєї. Але в цьому ж вірші є й інший мотив почуття того, що борг перед Батьківщиною виконаний до кінця, що “…недарма боролися / Ми за Батьківщину-Мати”. И по праву людини, що віддав усе, що в нього було, мертві кличуть живих до відповіді: Ви повинні були, брати, Устояти, як стіна, Тому що мертвих проклятье – Ця кара страшна. У цих рядках поет опирається на дуже глибокі народні традиції, що сходять до древніх часів

Не випадково тут і звертання – “брати”, у ньому – теж певна традиція. Доля народна відбилася в найвідомішому добутку А. Твардовского військових років поемі “Василь Теркин”. Це “Книга про бійця”, як назвав її сам автор, книга про народ і для народу, адресована не вибраному колу аматорів поезії, а рядовим бійцям. Цим визначається і її художня Мова доступний і зрозумілий. Нехай читач імовірний Скаже


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

ДОЛЯ НАРОДУ У ТВОРЧОСТІ А. ТВАРДОВСКОГО І ЇЇ ХУДОЖНЄ ВТІЛЕННЯ