Доля Элизы Дулиттл (По добутку Б. Шоу “Пигмалион”)

Англійський драматург Бернард Шоу створив п’єсу “Пигмалион” в 1913 році, згадавши міф про скульптора Пигмалионе, що, виліпивши статую прекрасної Галатеї, закохався в неї й, за допомогою богині Афродіти, зумів пожвавити неї. У ролі Галатеї ми бачимо лондонську квіткарку Элизу Дулиттл, а ожививший її Пигмалион – професор фонетики Хиггинс. На сторінках роману з вуличної торговки, за допомогою Хиггинса, Элиза перетворюється в теперішню леді. Минуле життя Элизы проходила на вулиці, у злидарських кварталах. З дитинства дівчина не мала нормальної

сім’ї, найближчий її родич – це батько-п’яниця, якого зовсім не цікавить життя дочки: “Немає в мене батьків. Вони сказали, що я вже доросла й можу сама прокормитися, і вигнали мене геть”. Але, незважаючи на умови, у яких жила дівчина, вона залишається чесної, щирої, з почуттям власного достоїнства: “Ви великий грубіян, от я вам що скажу

Не захочу, так і не залишуся тут. Не бажаю я, щоб мене били мітлою, так! І зовсім я не просилася в Букингемский палац. А з поліцією я ніколи справи не мала, ніколи! Я не яка-небудь, я…” І от Элиза попадає в будинок до Хиггинсу, де він проводить над нею експеримент:

намагається навчити її правильно говорити й зробити з її щиру леді.

Дівчина виявляється надзвичайно здатною ученицею: вона з легкістю опановує літературною англійською мовою, перед нею відкриваються справжні багатства духовної культури, які Вона жадібно усмоктувала. Элиза талановита, щедро наділена розумом, здатна дівчина, тому вже через якийсь час вона блищить на великосвітському прийомі й скоряє серце Фредди. Але в її серці вселяється любов Кхиггинсу.

Элиза розуміє, що ніколи не заволодіє ним повністю, тому що вона завжди буде стояти для нього на другому місці після філософських інтересів. От що він сам говорить про свої відносини з жінками: “Я знаю, що як тільки я дозволяю жінці зблизитися із мною, так вона зараз же починає ревнувати, чіплятися, шпигувати й взагалі отруювати моє існування. І я знаю, що як тільки я дозволяю собі зблизитися з жінкою, я стаю егоїстом і тираном”.

Саме таким став Хиггинс, зштовхнувшись із Элизой. Він повідомляє її, що просто звик до її присутності, що він покладається на неї в різного роду дріб’язках, і Элиза розуміє, що вона для Хиггинса “ніщо, гірше от цих туфель”. Вона хоче піти від нього, але не може, тому що їй нікуди йти й у неї немає засобів. Тому дівчина з гіркотою викликує: “Ах, якщо б я тільки могла узятися знову за свій кошик із квітами! Я б не залежала ні від вас, ні від батька, ні від кого на


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Доля Элизы Дулиттл (По добутку Б. Шоу “Пигмалион”)