Добуток на тему: любовна лірика Дмитра Павличко

Світова література знає чимало зразків любовної лірики. Згадаємо сонети Петрарки, поезію Пушкіна, неповторну “Зів’яле листя” И. Франко, поезію А. Малишко, В. Сосюри. Тема любові, болісної, жагучий, драматично гострої – одна з характерних для Д. Павличко

Захоплення жіночою красою, палкий жаль по втраченій любові, вимогливість у любові – такі почуття проймають цикл поэзий “Пахощі хвої”, ці Теми пізніше буде більш глибоко розроблена в збірнику “Таємниця твоєї особи”. Любовна лірика поета жагучої, сповненої ніжності,

емоцій. Життєдайна сила любові, що оспівує Д. Павличко, виховує нової людини, спонукає до нових здійснень, робить шляхетніше, чистіше, піднімає в помислах і справах. Д. Павличко не придумує якоїсь нереальної любові, хоча вона в нього – як Божество, сповнене зваби й таємниць і звернені до неї слово-благання:

З’явися, благослови, зігрій, Якщо ти є, якщо ти є!

Яскрава образність, свіжа, небуденна поетична думка, зображення почуттів ліричного героя – про це Мова йде в невеликій поезії “Дзвонить у зірках небо чисте…”. Поезія Д. Павличко не повторює художніх прийомів його попередників. У традиційну

тему любові поет вносить нові психологічні відтінки, які ми відчуваємо, читаючи поезію “Коли ми йшли вдвох з тобою…” Цей добуток змушує нас задуматися над прекраснейшим з людських почуттів, яким необхідно дорожити. Закоханий юнак у розпачі, тому що самий дорогою для нього людина неймовірно байдуже, начебто бур’ян, топче повнозерні хлібні колоски, схилені до землі. Ліричний герой не зважився в ту мить сказати дівчині, як йому гірко й боляче бачити потоптані золоті колосся:

Я хотів тобі сказати, Що той колосок вусатий Це невсипуща праця мозольний, Це молодим калач весільний

Боляче, що вона не замислювалася над цим, не зауважувала й не чула німого крику знівечених нею колосків пшениці, як не чула й того, що так немо кричали найніжніші почуття, розтоптані разом з колоссями. Поезія “Два кольори” – добуток такої ж емоційно-замисленої любовної лірики. Відчутно спорідненість і співзвучність її з відомою “Піснею про рушнике” А. Малишко

Чимало років пройшло, як двома квітами, червоними й чорними нитками, мати вишила сорочку для сина, що “збирався навесні піти в мир невідомими шляхами”. Різноманітна гама українських народних вишиванок, де переважають два кольори: червоні й чорний – символи любові й журби, радості й сумуй. Ці почуття в житті органічно об’єднані: “Переплелися, як мамине шиття, мої сумні й, радісні дороги”. Ліричний герой зберіг саме святе – “клаптик старого полотна й вишиту…життя на ньому”, зберіг пам’ять про найдорожчу жінку для кожної людини – матері. Композитор Олександр Билаш дав мелодійні крила поезії. Саме Музика допомагає нам глибше зрозуміти й красу образів і красу нашого буття

“Вічна” тема для Д. Павличко спонукує читача до роздумів, піднімає в помислах, робить його шляхетніше. Вірш поета “Моя любов, ти – як Бог?” – наочний приклад цього. Як Земля, космос представляють Всесвіт, тому що існують за взаємозалежними законами буття, так само й земна любов досягає небесного високого почуття, і тим вона вже неземна. Любов заповнює душу людини, її не можна побачити й почути так само, як Бога, це почуття дане, щоб лише відчувати. Наскільки зворушливим є образ явора, його милої явороньки, їхня безнадійна любов. Явір стає символом болю й невимовної журби, він тужить за своєї улюбленим, тому що їхня молода любов з’являється лише в снах. Тугою й смутком, болем пронизана остання строфа, тому що явору загрожує знищення:

Він не знає, як надійдуть люди, Виміряють його на поруби. Разрежут йому сумні груди, Скрипку зроблять із його журби

Дмитро Павличко проспівав свою “вічну” гаму любові начебто на одному подиху, вклавши в неї світлу радість, тихий сум і тугу осяяною й схвильованого великою любов’ю серця ліричного героя. “Поезія – це мова молодих”, – сказав Д. Павличко. І такий погляд на поезію як на молодий заклик людської душі він підтверджує своєю творчістю


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Добуток на тему: любовна лірика Дмитра Павличко