Діти – герої оповідань Васильченко

Теперішнє прізвище – Панасенко. Народився на Чернігівщині. Учився у вчительській семінарії. Працював учителем на Київщині й Полтавщині. Переслідувався владою за революційну діяльність, був арештований. В 1910 році переїхав у Київ, працював у газеті “Рада”. Брав участь у Першій світовій війні. В 20-х роках завідував дитячим будинком, працював учителем у трудовій школі м. Києва. Прозаїк. Найбільш відомі добутки про дітей і для дітей: “Неслухняний глечик”, “Циганка”, “Свекор”, “Басурман”, “Приблуда”, автобіографічна

повість “Мій шлях”. Протягом декількох років писав повість про життя Т. Шевченко, але завершив тільки першу частину “У бур’янах”, де розповідається про дитинство поета

Уболіваючи за долею малечі з народу, Васильченко вважав, проте, неприродним, зображувати їхнє життя одними сумними фарбами… Не слід навмисне гасити бадьорість, життєздатність, радість життя… Діти – герої оповідань Васильченко – бадьорої, дотепної, сповненої енергії, кмітливі, допитливі. Життя бідняцьких дітей – безхлібна й невесела, від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумними й смутними, але досить

їм ласкаве слово сказати, приголубити, і вони щиро, по-дитячому утішаються. І цей лише початок шляху, на якому їх будуть чекати розчарування, зіткнення із соціальною несправедливістю й боротьба за людське достоїнство

Дитячий мир маленьких героїв, немов крапля чистої джерельної води, убирає в себе й відбиває промені сонця й Хмари життєві. Дівчина Устина (“Волошки”) з любов’ю збирає букет ніжних польових Васильків, щоб подарувати його вчителеві. Але, довідавшись про його аморальність, жбурнула квіти на поріг. Чиста дитяча душа наповнилася гнівом і почуттям рішучого протесту. Устина піде з будинку, буде наймитувати, аби тільки не бачити нікчемних людей, які облипли брудом. З м’яким, доброзичливим гумором письменник зображує образ Волошки, що любить “старовать”, тобто серйозно, дорослий^-дорослому-по-дорослому вчити старших (“Свекор”). За зовні благополучним родинним затишком криється соціальна несправедливість

Не так уже безтурботно живеться, батькам і старшим братам і сестрі Волошки, які з ранку й до ночі важко працюють. Їхнє життя повна всіляких негод, але вони вміють пожартувати, посміятися. Хлопчика життєрадісного характеру, що любить пофантазувати й хоче осягти допитливим дитячим розумом і серцем навколишній світ, бачимо в новелі “Басурман”. Мати, сама не дуже верущая, примушує Семена ревно молитися. А його зовсім не залучають уклони й нудне моління перед іконами

У ньому підсвідомо, народжується протест проти Бога, його не лякає й картина “страшного суду”, що висить у будинку. Небагатослівні, але глибокі по змісту, проникненням у внутрішній мир героя, оповиті світлою ліричною вуаллю – такі новели Васильченко одетях.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Діти – герої оповідань Васильченко