ЧиМожна сказати, що происходящее в політику від нас не залежить?

Політика – це одна зі сфер людської життєдіяльності. Як і у всякій сфері, у ній є свої професіонали, фахівці – народні депутати, міністри, члени політичних партій. А яке відношення до політики мають інші громадяни? Чи можна сказати, що происходящее в цій сфері від них не залежить? Може бути, людина просто повинен робити свою роботу й зовсім не цікавитися тим, що відбувається у світі? Звернемося до прикладів. Андрій Дмитрович Цукрів – відомий фізик, лауреат безлічі премій, творець водневої бомби. Здавалося б, у науки – свої інтереси, вона

лише досліджує закономірності навколишнього світу і їй немає справи до злості дня, до боротьби партій. Але життя й діяльність А. Д. Сахарова свідчать про іншому. Створюючи водневу бомбу, А. Д. Цукрів усвідомив, що нарощування ядерної моці вже не збільшує безпеку, а навпаки, може зрештою знищити все живе на землі. Тому він увімкнувся в антивоєнну діяльність. Крім того, А. Д. Цукрів багато уваги приділяв правозахисній діяльності. Він практично один боровся проти ганебної війни в Афганістані. Держава жорстоко покарала його за інакомислення, позбавило можливості займатися улюбленою справою, вона був засланий у Горький

(тепер Нижній Новгород). Доля цієї людини вчить нас: у житті потрібно за всяку ціну займати активну цивільну позицію, рішуче відстоювати моральність і достоїнство. Навіть поодинці можна зробити дуже багато.

Звичайно говорять, що мистецтво – поза політикою, що воно живе у своєму світі, а його творець – в “вежі зі слоновой кістки” (Г. Флобер). Однак Н. А. Некрасов не зрячи писав: “Поетом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов’язаний…”. Високої гражданственностью перейняті добутки А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, М. Е. Салтыкова-Щедріна, Л. Н. Толстого…

У наш час письменником, сміло вмешивающимся в політичне життя, безумовно, є А. И. Солженицын. Ще в 1974 році він опублікував звертання до інтелігенції, до молоді, до всіх співвітчизників, у якому призивав боротися з насильством у Радянському Союзі. У своєму звертанні письменник викривав антилюдську природу радянської влади, що прибігає до насильства тому, що не здатно керувати за допомогою законів. У звертанні А. И. Солженицын пише: “… не щодня, не на кожне плече кладе насильство свою важку лапу: воно жадає від нас тільки покірності неправди, повсякденної участі в неправді – верб цьому вся верноподданность. І тут-те лежить пренебрегаемый нами, найпростіший, самий доступний ключ до нашого звільнення: особиста неучасть у неправді!” Влади в цьому звертанні, що призиває навіть не до боротьби з насильством, а до морального поводження, побачили страшну крамолу. І в цьому ж році письменник був арештований і насильно висланий за границю

А. И. Солженицын у своїй епопеї “Архіпелаг ГУЛАГ” відкрив усьому світу правду про сталінські табори. Перший тім “Архіпелагу…” містив докладне дослідження обставин, приведших до появи сталінських таборів: системи арештів і різних видів тюремного ув’язнення, пыточного наслідку, судових і позасудових розправ, етапів і пересилань. У другому томі своєї книги А. И. Солженицын говорить про основну частину імперії Гулага – “виправно-трудових” таборах. Ніщо не проходить повз увагу автора. Історія виникнення таборів, економіка примусової праці, структура керування, повсякденний побут лагерников – все це знаходить своє відбиття в книзі А. Солженицына. По суті, табір стає своєрідним символом усього політичного пристрою країни

Хтось із відомих сказав: “Якщо ви не зацікавитеся політикою, то політика зацікавиться вами”. Участь у політичному житті країни – борг кожної свідомої людини. Адже політика – це історія, що створюється тут і зараз.

В античній Греції вільний свідомий громадянин брав обов’язкову участь у політичному житті рідного міста. Участь у політичних баталіях у ті спокійні часи зводилося до спор про належному й необхідному, про добро й зло й прочим досить важливим, але здебільшого безкровним речам. Як змінилися часи! Як змінилися людина й політика

“Політика – це концентроване вираження економіки”, – говорить сучасна аксіома. Це значить, що економічні умови, у яких живе суспільство, серйозно впливають на політику держави. У багатих державах, де економіка стабільна, розвивається демократія, заможні люди платять податки, завдяки яким держава може містити всіх тих, хто не може добути засобу існування самостійно. У бідних державах все відбувається інакше: угруповання крайньої користі (неважливо, лів або праві) ділять між собою влада над злиденним народом. Для наочності можна зрівняти Швецію й, приміром, Нікарагуа або Сальвадор

Але не все в політику так просто. Часто багаті й потужні у військово-економічному відношенні держави починають диктувати свою волю іншим народам. Тоді починаються так звані “локальні конфлікти”, які по суті є самими теперішніми війнами, з убитими, пораненими, полоненими. І світове співтовариство змушене закривати ока на сваволю “імперій третього тисячоріччя”…

Ми живемо в демократичній державі, де влада належить народу. Це значить, що кожний повнолітній громадянин може впливати на політику держави, прямим або непрямим образом. Прямий вплив на політику роблять учасники виборів у парламент, президентських виборів, непряме – ті, хто активно займається суспільною діяльністю, бере участь в опитуваннях, анкетуванні, заходах суспільно-політичного характеру, тобто займає активну цивільну позицію

Політична активність громадян повинна бути високої. Тільки в цьому випадку можливі справедливі вибори. Тільки в цьому випадку до влади не зможуть прийти пройдисвіти, що бажають нажитися за народний рахунок. І тут виникає дилема: піти на виборчу дільницю або залишитися будинку? Прояв політичної активності полягає в тім, щоб піти на вибори й проголосувати вільно й усвідомлено за той з кандидатів, чия позиція здається виборцеві найбільш близької. Що може бути простіше?

За твердженням суспільствознавців, істориків, психологів, демократія є найбільш справедливим суспільним ладом. У віддаленому майбутньому, як уважають оптимісти, зложиться всесвітня співдружність демократичних держав. Це значить, що народи, що населяють планету Земля, повинні готуватися до збагнення основ демократії вже сьогодні. Особливо це важливо для жителів тих держав, які не дуже давно скинули ярмо тоталітаризму

Хочеться вірити, що на Землі майбутнього жити буде набагато легше й безпечніше, ніж на сьогоднішньої роздирається протиріччями й проблемами планеті. А щоб закласти основи майбутнього, кожному з нас потрібно зробити перший крок, що коштує ста наступних, – піти на наступні вибори й проголосувати за Майбутнє батьківщини й планети!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


ЧиМожна сказати, що происходящее в політику від нас не залежить?

Categories: Нові твори

Links