Чи важко Олесю лишатися собою? (За твором Гр. Тютюнника “Диван”)

Людина – найцінніша істота на землі. Тому вона і дорогоцінна, що неповтор – н. і Не буває двох цілком однакових людей, навіть рідні брати – і то кожен має вдачу. Але незважаючи на це, дуже важко залишатися відмінним завжди, особливо серед людей.

Незвичайна історія сталася з Олесем. Він любить усе живе: і дятлика, і рибку, і дідову конячку. Не може він кривдити тварин. Але люди в селі називають його диваком. Може, погано проявляти повагу до животини, адже цього ніхто не ро­бить? Але Олесика це не турбує, він не переймається такими питаннями.

Він є та­ким, яким його виховала мати, він людина природи, бо ще не встиг повністю від неї відмежуватися. Олесь любить не тільки звірів, його серце сповнене любові на­віть до Федька Тойкала. Хай той і б’ється, але ж вибачився і пригостив пиріжком. Хвилина примирення для нього коштує років ворожнечі. У таку мить хлопчикові хочеться плакати від почуття братерства, яке пронизує його душу.

Дід учить Олеся правди життя. “Якщо не ти б’єш, то б’ють тебе”, – говорить старенький. Дуже шкода, що дідусь, напевно, має рацію. Скрутно буде тому, хто не б’є, але тоді його совість не забрудниться і такій людині

набагато легше жити – меться. Якщо Олесик не зламається, встоїть та залишиться таким, яким він є, то збереже свою людяність, не стане в один ряд із купою інших, не перетвориться на нелюда, не буде гіршим за тварину. Хай його й ображають, але насправді, мені здається, йому просто заздрять, бо в цього хлопця вистачило мужності виділитися з натовпу і показати свою особистість – єдину і неповторну.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Чи важко Олесю лишатися собою? (За твором Гр. Тютюнника “Диван”)