“Чи має право родина Кайдашів на існування?” за твором І. Нечуй-Левицького “Кайдашева сім’я”

Іван Нечуй-Левицький є одним з найвидатніших українських письменників, автором таких відомих творів, сюжети яких – життя звичайного українського народу, як “Микола Джеря” і “Кайдашева сім’я”. Ці твори з’явилися наче перлини на грунті української літератури того часу, і навіть в наш час вони виділяються письменницькою майстерністю і високим художнім рівнем.

Уже з перших сторінок повісті І. Нечуй-Левицького “Кайдашева сім’я ми потрапляємо в село Семигори, яке розташувалося у яру, що “в’ється гадюкою між крутими

горами, між зеленими терасами”. В уяві одразу ж постають хати під солом’яними стріхами, з димарів яких ледь помітною цівкою вгору в’ється дим і двори, огороджені невисокими тинами. Ту ми зустрічаємось с героями твору, які наче живі постають у нас перед очима. Ось і Маруся Кайдашиха – вона гарна господиня, яка рано встає та, перш за все, готує сніданок для своєї родини. Дуже шкода, але кріпаччина знищила в цій жінці все ласкаве, ніжне і добре, повністю висушила її душу. Тому тепер лише жадоба керує її вчинками та її поведінкою. Кайдашиха дуже довго гнула спину на панів і за той час навчилася зневажливо
ставитися до бідніших за себе. Ось саме через це в родині Кайдашів досить часто виникали сварки.

Поруч з Катериною ми бачимо її чоловіка – Омелько Кайдаша. Він теж не сидить без діла і увесь час працює по господарству. Його характер і зовнішність теж залишили на собі відбиток важкої праці на панщині. Цей трудолюбивий чоловік пекучий біль, який на все життя залишився у його душі, намагався безуспішно залити горілкою. Саме вона і привела Омелька до загибелі. Дуже жаль стає цю працьовиту, добру людину, яку згубила безвихідність підневільного життя і, як наслідок, пияцтво.

Чим далі читаєш цю повість, тим гірше стає на душі. Гірше тому, що рідні люди з часом перетворюються на непримиримих ворогів. Такі відношення дуже дивують, адже навіть не віриться, що найближчі люди можуть так ненавидіти один одного, та ще й через що? І не лише власність родини стає виною такого стану у відношеннях. Виною стає відсутність звичайної людської совісті, поваги, милосердя, душевної щедрості.

А якими ж принципами керуються герої цього твору? Це нескінчені сварки за “твоє” і “моє”, думки тільки про себе, життя за принципом “моя хата скраю” і байдужість до інших. Відстоюючи ці збочені принципи, члени родини Кайдашів готові навіть очі один одному повидирати. Причому це не тільки у переносному сенсі, а й у буквальному, адже, як ми пам’ятаємо, Мотря під час сварки зі свекрухою за мотовило вибила тій око. Не менш характерним є і той епізод, коли Мотря відправилася на горище за своєю куркою і покрала в Мелашки яйця. За це Лаврін прямо з під ніг Мотрі забрав драбину, і “Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні”. Цей епізод вважається багатьом читачам смішнім, але це сміх скрізь сльози.

У своїй повісті “Кайдашева сім’я” І. Нечуй-Левицький з надзвичайною художньою майстерністю змалював дрібновласницьке життя українського села того часу, щоб кожен читач твору від душі над ним посміялися и в той же час здригнулися від жаху. Адже в усьому світі добре відомо, що українці – щедрий, добрий, гостинний і привітний народ. А з повісті стає зрозумілим, що постійна нестача і злидні можуть зробити з гарних роботящих людей дріб’язковими, жорстокими, злими, бездушними особами, які заздрять усім, хто живе хоч трохи краще їх.

Сім’я Кайдашів примушує зробити висновок, що людина повинна залишатися людиною у будь яких умовах. А такі, як Омелько та Катерина просто не мають права на існування у суспільстві, я не мають право на існуванні кріпаччина, поневолення одних людей іншими та нелюдські умови праці.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

“Чи має право родина Кайдашів на існування?” за твором І. Нечуй-Левицького “Кайдашева сім’я”