Челкаш і Гаврило в оповіданні “Челкаш&amp

А. М. Горький – письменник-реаліст, але всі його ранні оповідання пронизані духом романтизму. У них головні герої звичайно тісно пов’язані із природою. Гіркий часто ототожнює людину й природу. У своїх добутках він віддає явну перевагу людям, вільним від законів суспільства. Вони цікаві своїми поглядами, поводженням. І, як правило, у головного героя завжди є антипод – людин, що дотримується протилежного погляду на життя. Між ними виникає конфлікт, на основі якого й розвертається сюжет добутку

Як і в багатьох своїх оповіданнях, в оповіданні

“Челкаш” Горький також торкається Теми людських взаємин описує природу, збільшуючись у взаємозв’язок природи із щиросердечним станом своїх героїв

Події, описані в оповіданні “Челкаш”, відбувалися в портовому місті, на березі морячи

Головні діючі особи – Челкаш і Гаврило. Челкаш – уже літній бездомний п’яниця й злодій. Гаврило – молодий селянський хлопець, що потрапив у це місце після невдалої спроби знайти роботу

Усе в порту знають Гришку Челкаша як запеклого п’яницю й спритного злодія. Зовні схожий з усіма “босяцькими фігурами” впорту, він відразу обертав на себе

увага подібністю зі степовим яструбом. Він був “довгим, кощавим, небагато сутулим, з горбатим хижим носом і холодними сірими очами. Його бурі вуси, густі й довгі, раз у раз здригалися, а закладені за спину руки потирали один іншу, нервово перекручуючись довгими, кривими й чіпкими пальцями. Його на вид спокійна, але зірка й збуджена хода нагадувала політ птаха, на яку він був так схожий”. Челкаш промишляв злодійством у порту, а коли угода вдавалася й з’являлися гроші, він відразу пропивав їх.

Зустріч Челкаша й Гаврила відбулася в той момент, коли Челкаш ішов по гавані, обмірковував, як йому бути з майбутнім уночі справою. Його напарник зламав ногу, і ця обставина ускладнювала все. і викликало в Челкаше почуття досади й злості

Гаврило ж, після невдалої спроби заробити грошей на Кубані, вертався додому. Він був дуже засмучений і розстроєний, тому що після смерті батька йому залишався тільки один шлях вибратися з убогості – “іти в зяті в гарний будинок”. А це означало – іти вбатраки.

Челкаш випадково звернув увагу на сидевшего прямо в тротуару, на бруківці, молодого міцного хлопця в постолах і обірваному рудому картузі. Челкаш торкнувся хлопця, а потім, розговорившись із ним, раптово вирішив взяти із собою вдело.

Горький докладно описав їхню зустріч, їхня розмова, думки й внутрішні переживання кожного. Челкашу Горький приділяє особливу увагу. Він помічає кожний штрих, найменший нюанс у поводженні свого героя. Отут і думки про колишнє життя, про Гаврилаа, що волею долю виявився в його “вовчих лабетах”. Почуття панування над кимсь, що викликає в ньому гордість за самого себе, його нескінченно мінливий настрій, коли йому хотілося те вдарити й вилаяти Гаврила, то пошкодувати. Колись, що мав будинок, батьків, дружину, він став злодієм і відспіваним п’яницею, але проте він не здається нам закінченою людиною. Це горда й сильна натура. Незважаючи на обшарпанний зовнішній вигляд, у ньому видна неординарна особистість. У Челкаша до усім є підхід, він скрізь зможе домовитися. У нього особливе відношення до природи, морю. Челкаш любив море. “Його кипуча нервова натура, жадібна на враження, ніколи не захоплювалася змістом цієї безкрайньої, вільної й потужної краси. На море в ньому завжди піднімалося широке тепле почуття, що охоплювало всю його душу, очищаючи її від життєвої скверни. Челкаш любив бачити себе кращим серед води й повітря, де Думи про життя й саме життя втрачали гостроту й цінність”.

Гаврило з’являється перед нами зовсім в іншому світлі. Спочатку – це забитий життям, не занадто довірливий сільський хлопець, потім – до смерті переляканий раб. А вуж коли справа успішно завершилася, і він уперше у своєму житті побачив такі більші гроші, от отут-те його й прорвало. Гіркий дуже точно описує, які почуття обуревали Гаврила в той момент і як вони позначилися на його поводженні. Ми з усією ясністю побачили нічим не прикриту жадібність. Моментально зникли жалість і жаль до бідного сільського хлопця. Коли Гаврило, упавши на коліна перед Челкашом, став вималивать у того всі гроші, перед нами стала зовсім інша людина – це був “підлий раб”, що забув про усім у своєму бажанні виклянчить побільше грошей у свого хазяїна. І Челкаш, сповнений почуттям гострої жалості й ненависті до цього жадібного раба, кинув йому всі гроші. У цей момент він почував себе героєм. Челкаш знав, що ніколи не стане таким, нехай навіть він злодій і п’яниця

Але коли Гаврило розповів Челкашу, як він хотів убити його й скинути в море, того обуяла лють – його ще ніколи не били так боляче, і ніколи він не був так зол. Челкаш забрал гроші й, повернувшись до Гаврила спиною, пішов уздовж берега

Гаврило не міг цього допустити, він схопив камінь і кинув його в голову що йде Челкаша. Але коли побачив, що накоїв, знову став скиглити й просити в Челкаша прощення

Челкаш і в цій ситуації виявився на висоті. Зрозумівши, яка дрібна й підла душонка в цього хлопця, він кинув гроші йому прямо в особу й, похитуючись і тримаючись за голову, пішов ладь. Гаврило подивився йому вслід, потім вільно зітхнув, перехрестився, сховав гроші й пішов у протилежну сторону

У своєму творі Горький віддав явну перевагу Челкашу – людині високих моральних якостей, людині, що не втрачав почуття власного достоїнства ні при яких обставинах

Оповідання починається з опису гавані: “Дзенькіт якірних ланцюгів, глухий стукіт дерева, деренчання візництво-чих возів…” Далі автор описує появу в гавані Челкаша, старого труєного вовка, добре знайомого гаванському люду, запеклого п’яницю й спритного, сміливого злодія. Щоб піти на чергове “справу”, вона ходив по гавані й шукав свого поплечника Ведмедика, але сторож сказав, що Ведмедика відвезли в лікарню. Але отут Челкашу попадається хлопець: “широкоплечий, кремезний, русявий, із засмаглою й обвітреною особою й з більшими блакитними очами”. Цього молодого хлопця кликали Гаврило. Поговоривши з ним, Челкаш доходить висновку, що Гаврило зможе замінити Ведмедика. Челкаш пропонує Гаврилу роботу. Але на питання “яку?” Челкаш відповів:

– Рибу ловити поїдемо. Гребти будеш…

Гаврило погоджується, нічого не підозрюючи. І, виявившись у море, Гаврило, захоплений чисто практичними інтересами, виявившись у море, “почуває себе роздавленим цією похмурою тишею й красою”. Злодій Челкаш усе ще не втратив світлий “пам’яті, цього бича нещасних”. Тому він “любив бачити себе кращим отут, серед води й повітря”. Але все-таки велика сила природи протистоїть, хоча по-різному, нічній життєвій практиці обох героїв

Після “справи” Челкаш дав Гаврилу трохи “папірців”. Але Гаврилу потрібні були всі гроші, і він, обійнявши ноги Челкаша, просить віддати йому всі гроші:

– Голубчик!.. Дай ти мені ці гроші! Дай, Христа заради! Що вони тобі?..

Челкаш, переляканий, здивован і озлоблений, відіпхнув Гаврила, схопився на ноги й, сунувши руку в кишеню, кинув у Гаврила папірця

– На! Жери… – крикнув він злобливо.

Але потім, вислухавши всі радісні крики Гаврила, сказав:

– Дай сюди гроші!

Заради грошей Гаврило готовий був піти й на злочин. Навіть Челкаш говорив йому:

-…Хіба через гроші можна так мучити себе?

Дурень!

И закінчується оповідання тим, що “море вило, шпурляло більші, важкі хвилі на прибережний пісок, розбиваючи їх у бризи й піну…”

Автор показує, що навіть Природа повстає проти нечесного життя, проти злості, проти того, що людина влаштовує своє життя за рахунок життя іншого


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Челкаш і Гаврило в оповіданні “Челкаш&amp

Categories: Нові твори

Links