Біль людська (по повісті В. Распутіна “Живи й помни”)

С. Алексиевич

“Ах, Війна, що ж ти зробила, підла…” – співає Булат Окуджава, і йому безмовно підспівує багатомільйонний хор загиблих і оставшихся в живих, покалічених са-мых страшною подією, що тільки можна предста-вити собі в історії людства – війною.

У повісті В. Распутіна “Живи й помни” війна высту-пает причиною не тільки фізичної смерті людей, але й, що найстрашніше, – духовної їхньої загибелі, тому що якщо в сильні вона виховувала стійкість, непохитність, героїзм, то в серцях слабких проростали й починали так-вать

свої гіркі плоди боягузтво, жорстокість, егоїзм, не-верие, розпач.

В образі Андрія Гуськова нам відкривається душа слабкої людини, покалічена суворими подіями війни, у результаті чого він став дезертиром. Як же ця людина, що чесно защится від ворогів свою Батьківщину протягом декількох років і навіть заслужив повагу товаришів по зброї, зважився на вчинок, презирае-мый усіма, завжди й скрізь, незалежно від століття й нацио-нальности?

Звичайно, спочатку Андрій Гуськов і не думав про зрадництво. Він виконував свій борг перед Батьківщиною й народом, але поступово в його душі ріс страх за своє життя, що перемикає

увагу на власне спасі-ние, що змушує молити долю про важке поранення, що могло б дозволити йому відлежатися в госпита-ле й повернутися додому. І Гуськова дійсно ранять, він попадає в госпіталь. Спогаду про останній бій не дають йому спокою: “…недовга й страшна схват-ка заліза із залізом, де люди начебто б ні до чого… навідник знаряддя, що заглядає у свій розпоротий живіт…”. Але от надія на хоча б коротку поез-дку додому валить, тому що приходить наказ возвра-щаться на фронт. І тут страх, “образа й злість на все те, що повертало його назад на війну”, змушують Гуськова зважитися на самовільну отлучку, тому що будинок був зовсім поруч: “Йому б тільки один^-єдиний денек побувати будинку, угамувати душу – тоді він знову готовий на що завгодно”.

Яндекс. Директ

Лізинг або кредит: Журнал ПЭО. Безкоштовні консультації й подарунки передплатникам! Адреса й телефон profiz. ru 18+

Але доля все перекроює по-своєму. Дорога відняла більше часу, чим припускав Андрій, і він, боячись, що після повернення його порахують зрадником, действитель-але стає дезертиром. Але усвідомленням свій відступ-ничества він не тільки рве всі зв’язки між собою й наро-будинок, але й прирікає себе на трагічну поразку, адже “людина, хоча б раз зрадник, що ступив на доріжку,-ства, проходить по ній до кінця”.

З розумінням необоротності цього шляху, до Гуськову приходить і усвідомлення власної відкинутості, і він починає опускатися усе нижче й нижче, духовно деградиро-вать, мстити людям, обвинувачуючи у своєму дезертирстві кого завгодно, тільки не себе.

Зрадивши себе й свій народ, Гуськов неминуче віддає й найближчої й розуміючої його людини – свою дружину Настену, готову розділити провину й ганьбу свого чоловіка, і свого непородженої дитини, яких він жорстоко обрека-ет на трагічну загибель.

Показуючи нам трагедію Настены й Андрія Гуськовых, Распутін показує нам війну як силу, деформи-рующую особистість людини, здатну руйнувати надїжак-ды, гасити впевненість у своїх силах, розхитувати невус-тойчивые характери й навіть ламати сильних. Адже Насті-На, на відміну від Андрія, – жертва безвинна, постраждавши-шая в результаті неможливості вибору між своїм на-родом і людиною, з яким вона колись зв’язала своє життя. Настена ніколи й нікому не змінювала, завжди ос-таваясь вірної тим моральним принципам, які були закладені в ній ще з дитинства, і тому її загибель показує-ся ще більш страшної й трагичной.

Таким чином, у своїй повісті “Живи й помни” Распутін высвечивает антигуманну природу війни, що приносить людям страждання й лиха, не разбира-ясь, хто правий, до винуватий, хто слабшав, хто сильний. Ця книга по праву коштує в ряді антивоєнних шедеврів современ-ний класики.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Біль людська (по повісті В. Распутіна “Живи й помни”)