Бідна Ліза Карамзина Н. М
Повість починається з опису Москви: “похмурих готичних веж монастиря”, ріки, рибальських човнів і “важких стругов, які пливуть від плодоноснейших країн Російської імперії” і везуть хліб (зерно) у жадібну Москву. На іншому березі ріки пасуться череди, а ще далі – “блищить золотоглавий Данилов монастир, майже на краю обрію синіються Воробйови гори”. Удалині видніється “село Коломенське з високим палацом своїм”. Оповідач оповідає про те, що часто приходить в “спустілий монастир” і згадує про минуле.
Але найчастіше
Мати з дочкою звикли сподіватися на годувальника й незабаром зубожіли. Вони були змушені віддати землю, на якій колись трудився батько, внайми. Мати Лізи була дуже розстроєна
Пройшло два роки після смерті батька Лізи. Один раз навесні дівчина зібрала конвалії й прийшла в Москву продавати букетики. На вулиці їй зустрівся парубок приємного виду. Ліза сподобалася городянинові. Почувши, що дівчина продає букетик конвалій усього за п’ять копійок, парубок сказав, що це дуже дешево, і запропонував їй рубль за букет Скромна Ліза почервоніла й відмовилася.
Тоді цей юнак дав їй п’ять копійок, але зізнався, що хотів би завжди купувати в неї квіти. Так у розмові він довідався, де живе Ліза. Придя додому, Ліза як звичайно про усім розповіла матюкай Та всполошилась і припустила, що це, можливо, була якась дурна людина.
Ліза стала заперечувати, адже цей юнак довівся їй по серцю. Мати із тривогою повчає дочку, що все-таки “краще годуватися працями своїми й нічого не брати даром”. Бідна жінка завжди ставить свічу перед образом, коли Ліза йде в місто, тому що в неї “серце не на місці”. У місті безліч спокус, які невідомі юній і недосвідченій дівчині. Надмірна турбота матері не обурила покірну й люблячу дочку, “у Лізи навернулися на очі сльози; вона поцілувала матір”.
На інший день Ліза знову зібрала конвалії, пішла в Москву й цілий день прождала парубка. Нікому вона не продавала квітів, чекала свого єдиного покупця. Але він так і не з’явився. Ближче до вечора Ліза викинула зів’ялі квіти вреку. Однак наступного дня парубок з’явився під вікнами їхнього будинку.
Він попросив напитися, і Ліза дала йому молока. Юнак зробив гарне враження на матір Лізи, що розповіла йому про “своє горе й розраду – про смерть чоловіка й про милі властивості дочки своєї”. Ліза й парубок довго дивилися один на одного.
Зрештою гість домовився, щоб бабуся нікому, крім нього, не продавала рукоділля Лізи (полотно й вязание панчохи). Перед відходом парубок представився: його кликали ерастом. Після його відходу бабуся стала зітхати, що було б добре, якби й наречений Лізи був такою же. “ераст був досить багатий дворянин, з неабияким розумом і добрим серцем, добрим від природи, але слабким і вітряним. Він вів неуважне життя, думав тільки про своє задоволення, шукав його у світських забавах, але часто не знаходив: нудьгував і нарікав на долю свою”.
Мила, проста, незіпсована Ліза з першого погляду сподобалася йому, “йому здавалося, що він знайшов у Лізі те, чого серце його давно шукало”. Ліза після зустрічі з ерастом погано спить уночі, ранком іде на берег Москви-Ріки й задумливо дивиться на воду. Намагаючись якось утішитися, дівчина спостерігає за пастухами, потім її увага залучає човен.
Хто ж у човні? ераст. Він виходить на берег, підходить до дівчині й говорить, що полюбив її. Ліза відповідає, що й вона любить його. Молоді люди клянуться любити один одного завжди.
Друга година проходить у ніжних виливах. Ліза згадує, що треба вертатися додому. Наївна красуня говорить, що мати зрадіє, довідавшись, що ераст і Ліза заприсягли один одному у взаємній любові Однак парубок велів матері нічого не розповідати.
Ліза вернулася додому щаслива. Мати бачить це й дякує Богові за даровану її дочки любов. Нічого дурного ця простодушна жінка не підозрює. Ліза щовечора зустрічалася “під покровом дубів” з ерастом, вони визнавалися один одному в любові й обіймалися, але “чисті й непорочні були їхні обійми”.
“Всі блискучі забави великого світла” представлялися тепер ерасту “незначними в порівнянні з тими задоволеннями, якими жагуча дружба безневинної душі харчували серце його”. З відразою згадував він про хтивість, якою колись задовольнялися його почуття. “Я буду жити з Лизою, як брат із сестрою, – думав він, – не вживу в зло любові її й буду завжди щасливий!
” ераст часто відвідує не тільки Лізу, але і її мати, розмовляє з ними, почуваючи себе від цього спілкування краще й чистіше. Через кілька тижнів Ліза прийшла до ерасту на побачення смутна й повідомила, що до неї сватається син багатого селянина із сусіднього села. Матінка хоче, щоб весілля відбулося, адже це позбавить їхню маленьку сім’ю від турбот. ераст обурений Однак Ліза розумно відповідає, що ерасту не призначено бути її чоловіком, тому що він дворянин, а вона селянка. ераст ніжно переконує її, що це не важливо, оскільки “для твого друга важливіше всього душу, чутлива й безневинна душа”.
Ліза кинулася в його обійми – “і в цю годину належало загинути непорочності!” Починається гроза, Ліза говорить, що їй страшно, вона боїться, щоб грім не вбив її, адже вона – злочинниця. Побачення Лізи й ераста тривали, але тепер ераст “не міг уже задоволений бути одними безневинними пещеннями”.
“Він бажав більше, більшої, нарешті, нічого бажати не міг”, тому що “здійснення бажань є сама небезпечна спокуса любові Ліза вже не була для ераста тим ангелом непорочності, що колись запалював його уяву й захоплював душу. Платонічна любов поступилася місцем таким почуттям, якими він не міг пишатися і які були для нього вже не нові “. Ліза ж у всім довірилася ерасту, “їм тільки жила й дихала, у всім, як агнець, корилася його волі й у задоволенні його думала своє счастие”. Через якийсь час ераст повідомив Лізі, що його полк відправляється у військовий похід, а залишитися для нього було б “найбільшим безчестям” . Ліза від цієї звістки ледве не зомліла.
Вона боїться воєнних дій, вона вмре, якщо ераста вб’ють Парубків прощається з Лізиною матір’ю, усі плачуть, ераст дає матері Лізи грошей. Ліза не вміє не читати, не писати, тому не може писати листа ерасту. Проходить біля двох місяців.
Ліза йде в Москву за покупками. На вулиці вона бачить карету, у якій сидить ераст. Ліза кидається до карети, але та проїжджає мимо й повертає у двір величезного будинку Ліза підбігла, побачила ераста й уклала свій коханого в обійми. Однак ераст сказав їй, що повинен женитися, тому що обставини перемінилися.
Він наполегливо просить неї дати йому спокій. Так, він як і раніше любить свою милу селянку, але життя диктує свої умови. Парубок дає дівчині сто рублів і просить слугу проводити її із двору Виявилося, що ераст, відправившись у похід, грав у карти й програв майже весь свій стан. Тепер, щоб поправити справи, вона жениться на літній багатій удові, що давно була в нього закохана. Ліза в розпачі покинула місто й виявилася на березі глибокого ставка, під покровом тих дубів, які всього “за кілька тижнів до того минулого свідками її захватів”.
Мимо проходить дочка її сусіда. Ліза дає їй сто рублів і просить передати її матері зі словами, що вона любила однієї людини, а він змінив їй. Після цього нещасна дівчина кинулася вводу. Дочка сусіда кличе на допомогу, Лізу витягають, але занадто пізно. Дівчину вже не можна врятувати.
Лізу поховали біля фатального ставка, і тепер оповідач часто сидить біля її могили. Він повідав цю історію, щоб люди довідалися, що “і селянки любити вміють”.





Схожі твори:
- “Третя рота” Сосюри – зразок мемуарної прози Роман “Третя рота” – це яскравий зразок мемуарної прози. Читаючи цей твір, ми можемо яскраво уявити і багатогранний внутрішній світ великого поета, і життя нашого народу в 1910-1950-ті роки, і цікаві подробиці літературного, культурного життя в ті часи. Оповідаючи про себе. Володимир Сосюра писав про тяжкі випробування, через які довелося...
- Моя улюблена поетеса М. Цветаева Творча особистість у розумінні Цветаевой самотня. Це вгадується в багатьох віршах, а в деяких оголошуються привселюдно (Поети, Роландов ріг). У добутку Роландов ріг Цветаева, не прибігаючи до іносказань, оповідає про своє сирітство, про протистояння дурням, про те, що, незважаючи на боротьбу на самоті, на зміну їй прийдуть тисячі таких же,...
- Вірш М. Ю. Лермонтова “Коли хвилюється жовтіюча нива…” Коли відкриваєш томик Лермонтова і поринаєш у світ його дивовижною, – пронизаної безвихідній сумом поезії, то чомусь ніколи не можеш уявити його усміхненим чи спокійним. У пам’яті спливає особа з похмурими всезнаючим темними очима, в яких застигли самотність і туга. Здавалося б, що може бути безвихідного в ліричній замальовці про...
- Некрасов – народний поет Некрасов – народний поет не тільки тому, що він говорив про народ, але й тому, що ним говорив народ. Звідси всі особливості його поетичного світу: герої, теми, образи, ритми. Народився 10 грудня 1821 р. (за новим стилем) в українському містечку Немирові. Там служив його батько. Незабаром він вийшов у відставку,...
- В. Васнецов. “Богатирі” (твір по картині) Віктор Михайлович Васнецов – знаменитий російський художник-передвижник, автор жанрових картин, ліричних і монументально-епічних полотен на тему російської історії, народних билин і казок. Одним з найбільш відомих творів Васнецова є картина “Богатирі”. Художник зобразив на картині трьох билинних богатирів – Іллю Муромця, Добриню Микитовича і Альошу Поповича. Вони стоять у кінному...
- Твір-мініатюра на тему: “Мистецтво бароко – коштовна перлина в скарбниці світової та української літератури” Умирають майстри, залишаючи спогад, Як рану. В барельєфах печалі уже їм спинилася Мить. А підмайстри іще не зробились майстрами. А робота не жде. Її треба робить. Думаю, що з цими словами погодилися б митці епохи бароко. Дійсно, їм не позаздриш: їхні попередники жилий творили у “золоту добу” людства; їхній розквіт...
- Життя і творчий шлях Ернеста Хемінгуея – Притча “Старий і море” Ернест Міллер Хемінгуей народився 21 липня 1899 року в Оук-Пярну, містечку біля Чікаго, в родині лікаря-місіонера. Мати його була співачкою і музиканткою. Діти виховувались у дусі високої моралі, стійкості, витривалості, вміння постояти за себе. Писати Ернест почав у школі, а в 18-річно-му віці вже був репортером газети “Канзас-сіті стар”. Під...
- Образ Марії з роману У. Самчука “Марія” 1. Роман Уласа Самчука “Марія” – розповідь про трагедію України в умовах тоталітарної радянської системи: А) “Марія” – це історія боротьби зла з добром і добра зі злом, історія кохання; Б) “добро” для українського селянина (це насамперед – праця, земля). 2. Марія – центральний образ роману: А) тяжка доля жінки-матері...
- Творчий шлях І. О. Буніна Творчий шлях видатного російського прозаїка і поета кінця XІX – першої половини XX століття, визнаного класика вітчизняної літератури і її першого Нобелівського лауреата І. О. Буніна (1870-1953) відрізняється великою складністю, розібратися в якому – завдання не просте, тому що у долі і книгах письменника різко індивідуально переломилися долі Росії і...
- Модерністські напрями і течії в літературі кінця XІX – початку XX століття Модерністські напрями і течії в літературі кінця XІX – початку XX століття Кризова ситуація у суспільстві і мистецтві кінця XІX століття поставила перед письменниками завдання художньо осмислити дійсність, знайти нові шляхи розвитку мистецтва, яке б дало оновлені духовні орієнтири у складному і суперечливому періоді. Пошуки нових шляхів призвели до виникнення...
- БАЙРОН, Джордж Ноел Гордон (1788 – 1824) БАЙРОН, Джордж Ноел Гордон (Byron, George Noel Gordon – 22.01.1788, Лондон – 19.04.1824, Міссолунгі, Греція) – англійський поет. Належав до стародавнього англійського роду, а по лінії матері, у дівоцтві Гордон, доводився прямим нащадком короля Шотландії Якова І. Його батько, проводячи безпутне життя (прізвисько “Mad Jack”), розтринькав рештки...
- Скорочено ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ ОЛЕКСАНДР ПУШКІН ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ Частина перша І Бела Історія ця стала відома авторові зі слів штабс-капітана Максима Максимовича. П’ять років тому він (Максим Максимович) стояв із ротою у фортеці за Тереком. Одного разу, восени, до фортеці прибув молодий офіцер, років двадцяти п’яти. Це був Григорій Олександрович Печорін. Він належав...
- Тема любові в прозі Куприна А. И. Куприн – майстер художнього слова – подарував миру прекрасні добутки про неминущі людські цінності. Неможливо обійти такі добутки, як “Суламифь”, “Олеся”, “Гранатовий браслет”, у яких звучить тема піднесеної любові й жіночності. Протестуючи проти вульгарності й цинизма суспільства, продажних почуттів, “зоологічних” проявищ інстинктів, письменник створює дивні по красі й...
- Моральні уроки роману Л. М. Толстого “Війна і мир” Прекрасним джерелом для духовного вдосконалювання людини є російська класика другої половини XІX століття, що представлена письменниками тієї епохи. Тургенєв, Островський, Некрасов, Толстой – це лише мала частина тієї видатної плеяди російських письменників, які прославилися не тільки на батьківщині, але й здобули визнання в усьому світі. Їхні добутки стали класикою. Недарма...
- Помста Григорія Многогрішного й християнська етика Уперше оцінював багрянівські тексти з релігійних позицій діаспорний літературознавець Богдан Романенчук, який прокоментував помсту Григорія Многогрішного (роман “Тигролови”) своєму колишньому слідчому Медвину в такий спосіб: “Хоч ми є християни і повинні керуватися в житті християнськими засадами, які кажуть за камінь платити хлібом, та одначе життя таке жорстоке і нехристиянське, що...
- Землі рідної минула доля. (Історичні добутки А. С. ) ) Тема історичного минулого батьківщини завжди хвилювала Пушкіна, як поета, так і прозаїка. Їм були створені такий добутки, як “Пісня про віщого Олега”, “Бородінська річниця”, “Полтава”, ” Мідний вершник “, ” Борис Годунов “. ” Історія Пугачевского бунту” і звичайно ж ” Капітанська дочка “. Всі ці добутки описують різні...
- Зегар з полузегарком – ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ скорочено ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ Зегар з полузегарком Автор к читателю: І о смерті пам’ятай, і на суд будь чуткий, Вельми час біжить скоро, в бігу своєм прудкий. Минути До Зегарка належать єще і минути, Прето подобно і тих не треба минути. Минути всіх общії Минет младенчество. Минет отрочество. Минет юношество. Минет мужество....
- Скорочено МЕТАМОРФОЗИ – ПУБЛІЙ ОВІДІЙ НАЗОН ПУБЛІЙ ОВІДІЙ НАЗОН МЕТАМОРФОЗИ (“Чотири покоління людей” /1, 89-150/) Перше поріддя було золоте: без бича і спонуки, З власної волі воно Правоту шанувало і Чесність. Кари і страху не знало. Погрозливе слово закону Ще не читалось на мідній таблиці, і люд не страшився Вирок почути судді, без суду й опіки...
- Айзек Азімов А якщо Айзек Азімов А якщо… Звісно, Норман і Ліві спізнювалися – коли поспішаєш на потяг, останньої хвилини неодмінно щось та затримає, – і у вагоні майже не залишилося вільних місць. Довелося сісти попереду, таким чином, що погляд упирався в лавку навпроти, обернену спинкою до руху і таку, що тулилась до стінки...
- “Мої поради Печоріну, як змінити його життя” Григорій Печорін – вигаданий персонаж, головна дійова особа твору Михайла Лермонтова “Герой нашого часу”. Як відомо зі змісту самого твору, за час свого життя Григорій Печорін встиг почати зневажати суспільство, в якому жив, з певних причин, потім суспільство його відкинуло, приписавши йому негативні людські якості, яких він зовсім не мав....