Бережний Василь Павлович Хронотонна Ніагара
Бережний В. П. По спіралі часу. Фантастичні повісті та оповідання. Київ. “Дніпро”, 1978. – 384 с. – С. 319-337.
На велетенському міжзоряному кораблі, який впродовж уже тисячі років заглиблюється в простір Галактики, начебто нічого особливого й не сталося. Так само, як вчора, як і рік і десять років тому, він рухається по інерції; в його незчисленних, залитих світлом залах, лабораторіях, оранжереях б’ється пульс життя – розмірений, ритмічний, з нормальним, як кажуть, наповненням. Тисячі мешканців цього космічного острівця, збудованого
Випурхнувши з круглого люка Сфери Керування, Арі зупинилася на пустельному майдані, щоб перевести подих. Серце їй билося пришвидшено, і пружним дівочим грудям, затиснутим в облягаючий костюм, було затісно. Ну що ж, сталося те, що мусило статися, вони відмовили. Арі це передчувала, інтуїція обіцяла їй один шанс із тисячі. Але вона мусила була покластися на той шанс. Ще перед тим, як
Зараз, вискочивши на порожній майдан, Арі намагалась опанувати свої емоції. Щось пекло їй в грудях, було гірко на душі. І самотньо. Бездумно дивлячись собі під ноги, ступнула на крайню стрічку тротуару, і її повільно понесло до основного корпусу. Стояла, опустивши плечі, в’яло звісивши руки. Ну, що робити?.
Хтось торкнув за лікоть. Нехотя повела оком – він, тридцять третій. На обличчі усмішечка, певне, буде виправдуватись.
– Гніваєшся?
Промовчала.
– Ну, скажи: гніваєшся?
Дивлячись туди, де широченна труба тунелю сходиться в одну точку, Арі промовила:
– Хіба гніваються, коли роблять відкриття?
– Яке ж відкриття ти зробила?
– Відкрила, що ти… карлик.
– Я карлик?. – дурнувато хихикнув він, розправляючи дужі груди і дивлячись на неї зверху вниз.
– Так, саме карлик.
Деякий час він мовчав, не знаючи, що відповісти. Нарешті спромігся:
– Невже не розумієш, що мій голос нічого не вирішував? Якби я навіть… Все одно тридцять два проти!
– Чому ж не вирішував? Твій голос вирішив багато що. Принаймні для мене.
– Арі, не гарячкуй, подумай спокійно, зваж…
Його слова тремтіли, вібрували зляканістю, і це дратувало.
– Запевняю тебе. Ну, подумай сама: що мій голос проти… всіх? І навіщо? Справі це не допомогло б… А ти знаєш, що я для тебе…
Він говорив і говорив, намагався переконати, що в наукових пошуках не можна отак-от похапцем, без підготовки… “Хитрує, – думала Арі. – І хитрує досить примітивно. Він просто побоявся. А летіти зі мною теж боїться. Егоїзм! Замаскований егоїзм. І як цього раніше не помічала?”
– Ну от що: досить слів! Кажеш, готовий мені допомогти?
– Звичайно! – просяяв він. – Ти ще маєш сумнів?
– Так, маю.
– Я доведу, Арі, побачиш, переконаєшся…
– Ну що ж, маєш нагоду довести. Летімо зі мною!
Знітився, зіщулився. І знову його слова почали тремтіти.
– Легко сказати: летімо… Вчені ж не рекомендують…
– Ну й що ж? А ми всупереч нерекомендації! От і доведеш.
– Схаменися, Арі…
Вона обернулася, зневажливим поглядом окинула його постать і раптом зареготала, блискаючи разками білих зубів:
– Ну ось і довів! – Ступнула на швидшу стрічку і за мить опинилася далеко попереду.
Він деякий час рухався слідом, потім спроквола перейшов на другий бік і поїхав у протилежному напрямі. “Ніде вона не дінеться, – крутилась у нього думка. – Ексцентричне дівчисько…” Оглянувся – ген-ген у далині червоніла цятка її постаті. Дивився, аж поки вона не зникла за брамою основного корпусу.
Із кожних ста шістдесяти восьми годин філософ Альга віддавав три години шахам. Любив мовчазну напругу бою, коли фігурки виходили із засідок і кидались у відчайдушні сутички, здійснюючи задуманий ним план. Скільки на шахівниці трагедій! А особливо, коли доводилося руйнувати стратегію опонента, спростовувати його тактику. “Що не кажіть, – потирав руки Альга, – а шахи виняткове досягнення цивілізації. Це синтез мистецтва і спорту, закономірності і випадковості, тут проявляється сила психіки і, якщо хочете, сила м’язів…”
Останні слова Альги викликали в декого посмішку. Яка там сила м’язів у цього худорлявого і вже підстаркуватого парубка! Він так завантажує себе науковою працею, що, мабуть, зовсім не заглядає до Спортивного Комплексу. Філософія і шахи – нічого більше для нього не існує.
Але в кожного Ахіллеса є своя вразлива п’ята. Альга був до нестями закоханий в Арі. Про це почуття, окрім нього самого, ніхто не знав і не здогадувався, бідолашний філософ горів на невидимому вогні, мучився, але нічого вдіяти не міг. Звичайно ж, з філософського погляду оті переживання не витримували ніякої критики, але все ж не зникали. Альга пробував спростувати своє почуття в різні способи, вдавався навіть до іронії. “Ну, що в ній особливого?-міркував, – Ну, об’єми, обмежені кривими лініями… Ну, пропорції… Так це ж геометрія!” Намарне пішла іронія – почуття не загасало. Ті лінії вабили око, голос звучав музикою. Минав час, і Альга припинив опір, внутрішньо капітулював, від чого йому одразу полегшало. “Це ж прекрасне почуття – закоханість! – проголосив він собі. – Злиденні ті, що не зазнали кохання. Навіть Арістотель, і той був упокорений дівчиськом”.
Сидячи за шаховим столиком на оглядовій палубі, Альга слухав інформаційну передачу і час від часу позирав на екран. Почувши звістку про те, що Координаційна Рада рекомендувала молодій фізичці Арі утриматися від експедиції, філософ зробив невдалий хід, програв вежу і був змушений здатися. Та це зовсім не засмутило його. Весело попрощавшись з опонентом, Альга пішов палубою, поглядаючи крізь прозорий пластик у чорноту простору. Думки концентрувалися навколо неї. Яку експедицію вона замислила? Чому вчені не рекомендували?
Отак міркуючи, пройшов по периметру корабля кілометрів з двадцять, спустився ескалатором у середній ярус і вже рухомими стрічками дістався до свого житла. Настрій у нього був піднесений. Не рекомендували… А що, коли він їй порекомендує? І не лише порекомендує, а ще й… Ні, це нездійсненне, про це нічого й думати. Раптом закрався сумнів: а чи потрібно йому втручатися у цю справу? Чи не видасться він смішним? Ну, певно ж! Старші вчені, найвидатніші розуми не рекомендували, а він, бачте, готовий підтримати, навіть не знаючи суті справи. Ех, Арі, Арі…
Уявив, як вона примружить очі, стримуючи сміх при одному тільки погляді на його постать. Порадник, підпора… Ні, ні, краще й не обзиватись!
Наступної секунди Альга швидкими нервовими рухами пальців почав вистукувати особистий код Арі. Жар заливав йому щоки, прискорено забилося серце, але рука від панелі не відсмикнулася.
Через якусь мить на екрані проступило обличчя Арі. Широко розплющені очі кинули на нього сповнений цікавості погляд.
– Пробачте… – мовила нерішуче, мабуть пригадуючи його прізвище.
– Я філософ Альга.
– Альга… Так, так, – вона з чемності усміхнулась. – Я вас слухаю.
– Я чув інформацію про засідання Координаційної Ради, вони відмовили вам…
– Так, відмовили.
– Вірніше сказати: не рекомендували відправлятись в експедицію…
– Відмовили, не рекомендували, – перебила Арі, – Хіба це не одне й те ж?
– Ні, не одне й те ж.
– Ви вважаєте?- В її голосі з’явилося ледь помітне сподівання.
– Це очевидно. Не рекомендували, але й не заборонили – вловлюєте різницю?
– Не дуже.
– Вони просто не схотіли брати на себе моральної відповідальності. Те, що ви замислили, певне, пов’язано з ризиком для життя?
– Можливо.
Альга зітхнув і сміливо подивився на своє сонце. Краса, виняткова краса! Просто дивно: як цей з ледь помітною горбинкою ніс, вигинисті брови, сіруваті очі, темнокаштанове волосся, щоки з малесенькими, ледь помітними ямками творять отаку невимовну красу! Арі, мабуть, помітила, що філософ милується нею, і десь у глибині її очей з’явився теплий усміх. Альга вловив ту смішинку, це підбадьорило його, заохотило.
– А я на це дивлюся так, Арі: наука вимагає… сміливості, ризику, безоглядності в досягненні мети!
– І характеру. Чи не правда?
Філософ кивнув головою: авжеж, і характеру, а не якихось там псевдологічних схем, що постулюються від небезпек та випадкових загроз! Він вважає, треба діяти, відкидаючи всілякі перешкоди, експедиція не лише потрібна, вона просто-таки необхідна!
– Але тепер, після такої ухвали, ніхто не згодиться відправитись зі мною…
– Як це ніхто? – здивувався Альга.





Схожі твори:
- Загул Дмитро Юрійович Згадка І Бувало: в сутінку вечірнім, Як обрій кров’ю догорить, Стаю невпевненим, покірливим… І туга пережитих літ Закряче вороном настирливим: Не варто марити про цвіт! Хіба таким, мізерним, хирлявим, – Чекати кращого чогось? Щоб потім згинуть непримиреним? Та скільки ж поту пролилось І скільки витрачено сили. Щоб перебитися якось! Чекай спокійної...
- Злободенність комедії Н. В. Гоголя “Ревізор” Комедія Миколи Васильовича Гоголя “Ревизор” написана в першій половині XIX століття. От уже протягом півтора століть вона ставиться на сценах різних театрів нашої країни й не тільки. Такий інтерес обумовлений тим, що комедія “Ревізор” уже протягом всього цього років остается злободенної. Росія царська, Росія радянська, Росія демократична… Але не міняються...
- “Мир Буніна – це мир зорових вражень” А. А. Блок 1. Біографічні відомості. 2. Природа – джерело морального відродження людей. 3. Природа – уособлення волі, 4. Протистояння природного й штучного. И. А. Бунін, виходець зі стародавньої, але збіднілої дворянської сім’ї, з раннього дитинства хотів стати художником Він досить успішно осягав секрети мальовничої майстерності й скульптури. Але великим художником йому так...
- Аммалат-Бек (стисло) Поблизу дороги з Дербента в Тарки, ліворуч від якої височіють оперені лісом вершини Кавказу, а праворуч опускається берег вічно ропотного, як саме людство, Каспійського моря, лежить дагестанське село. Там у травні 1819 було свято. Кавказька природа чарівна весною, і всі жителі, користуючись благами спокою цього замирення краю, розташувалися в долині...
- Тема Великої Вітчизняної війни в сучасній вітчизняній прозі (по добутку одного з письменників) Великі війни мають початок, але не мають кінця. Вони тривають у пам’яті людей, у книгах, віршах, піснях. Чому письменники знову й знову звертаються до теми виттяни? Причини, на мій погляд, дві. По-перше, люди не повинні забувати жахи війни, розлуку, смерть миллионов. Це був б злочин перед полеглими, преступление перед майбутнім...
- Некрасов про призначення поета й поезії Тема призначення поета й поезії є традиційною для чи росіянцітератури. Вона простежується у творчестве Державіна, Кюхельбекера, Рилеева, Пушкіна, Лермонтова. Некрасов також приділив цій темі велике внимание. Кюхельбекер першим, до Пушкина й Лермонтова, назвав поета “продолею”. І це звання зобов’язувало поета присвятити життя боротьбі за ідеали свободи, добра й справедливості. Пушкин,...
- Проблема змісту людського життя в збірнику повістей Н. В. Гоголя “Миргород” 1. Суспільно-політична ситуація в країні. 2. Одноманітне життя старосвітських поміщиків. 3. Героїзм і самовідданість козаків. 4. Искушенность Хоми. 5. Животіння чиновників. У першій половині XIX сторіччя для представників творчої інтелігенції наступили лихоліття. Декабристське повстання було жорстоко подавлене Найкращі молоді сили відправлені в посилання. У суспільній свідомості вкоренився непереборний страх перед...
- Карманський Петро Сильвестрович Просвічення Сідартха Присвячую пам’яті Мого невід жалуваного друга, Професора В. Лесевича. Коли віл запрягнений до теліги І теліга не рушає з місця, Підганяють вола, не телігу… Індійська авадана Затісно стало Сідартсі жити В розкішних салях його терему, І звуки арфи, і хміль гарему – Усе вже стало його томити. А юну душу...
- Тарантьев Михей Андрійович – характеристика літературного героя (персонажа) Тарантьев Михей Андрійович – земляк Обломова. Звідки він з’явився і яким чином втерся в довіру Іллі Ілліча – невідомо. Т. з’являється на перших же сторінках роману – “людина років сорока, що належить до великої породі, високий, об’ємистий в плечах і у всьому тулуб, з великими рисами обличчя, з великою головою,...
- Суб’єктивна самосвідомість героя як домінанта його авторської характеристики (за повістю “Лихі люди”) Якісно новим здобутком естетико-літературної традиції в українській літературі, яка виростала на власній основі, можна вважати повість Панаса Мирного “Лихі люди” (1874). Вона започатковувала новий етап естетичного освоєння проблеми інтелігенції і народу, а дальшу розробку її спостерігаємо в творчості Франка. Повість “Лихі люди” значною мірою розбивала попередню традицію зображення характеру інтелігента-демократа...
- Миті щастя у творчості А. А. Фета 1. Детальний опис природи. 2. Поетика розділових знаків. 3. Лірична симфонія пробудження. 4. Суперечливе сполучення різних понять Мить – це одиниця виміру щастя. В. Жемчужников Миті… із цих понять складене наше життя. Вони невловимі й прекрасні, а часом повні розчарування Але з таких здавалося б незначних моментів і збирається картина...
- Страдницька доля України в поезії Маланюка Протягом Першої світової війни Євген Маланюк був старшиною царського війська. А в 1917 році, як і більшість юнаків того часу, став вояком УНР (сотником). Хотів зі зброєю в руках захищати рідний край. Проте не так сталося, як гадалося. Армія УНР зазнала поразки, і Маланюк разом з Симоном Петлюрою змушений був...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Поєдинок Вони вже повечеряли – пані Антоніна і вчитель її дочки Іван Піддубний. Він встав з канапи, одсунув злегка круглий стіл з останками вечері, а вона подала йому для поцілунку руку. І він почав цілувати її не з того боку, де звичайно цілують знайомі, а в долоню і вище. Пані Антоніна...
- Природа і людина в романі “Тигролови” Природа – то колиска людської цивілізації. Завжди вона давала людині матеріальний достаток та насолоду від спілкування з нею. І при дбайливому до себе ставленні віддячувала стократ. Ще Г. С. Сковорода закликав жити в гармонії з природою. Але природа для слабких духом, невмілих та недосвідчених може бути жорстокою, навіть згубною. У...
- І. Бунін. Життя Арсеньєва Самим великим добутком І. А. Буніна, створеним в еміграції, був роман “Життя Арсеньєва”. Це автобіографічний роман, у якому письменник розповідає про свій духовний розвиток, про щасливі й трагічні відчуття буття. Я із захватом прочитала роман. Книгу, що письменник створював одинадцять довоєнного років, я сприймала як живий організм. Дійсно, цим твором...
- “Недотепи” у п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад” Художній світ Чехова нескінченно складний, багатогранний, позбавлений будь-якої однолінійність. Письменникові відкрито було все недосконалість життя, зрозумілий був глибокий трагізм людського існування. Тому закономірно, що в п’єсу Вишневий сад входить тема недотепства. Чехов зображує нещасних, страждаючих людей. Коло нездар досить широкий, хоча слово недотепа вживається в п’єсі по відношенню тільки до...
- Пікова дама (стисло) Перед нами – унікальний, один з найбільш відомих творів А. С. Пушкіна – Пікова дама. Невелика за обсягом – всього сім розділів, – воно включає в себе не мало цікавого – суміш фантастики і реальності, характери і вчинки – все в Піковій дамі дуже заманливо. Розповідь починається з розповіді про...
- Людина на війні (по повісті В. Некрасова “В окопах Сталінграда”) Віктор Некрасов! Дивна доля цієї людини, і багато чого в ній ще нам невідомо. Віктор Платонович Некрасов народився у 1911 році, закінчив архітектурний інститут і акторську студію, грав у декількох театрах, з театру ж і потрапив на фронт у перші дні війни. Двічі був поранений. Після другого поранення праву руку...
- Великі сподівання В околицях Рочестера, старовинного містечка на південний схід від Лондона, жив семирічний хлопчик, прозваний Піпом. Він залишився без батьків, і його “своїми руками” виховувала старша сестра, яка “мала рідкісним умінням звертати чистоту в щось більш незатишне і неприємне, ніж будь-який бруд”. З Піпом вона зверталася так, наче він був “взято...
- Чацький – герой комедії А. С. Грибоєдова “Лихо з розуму” Чацький – герой комедії А. С. Грибоєдова “Лихо з розуму” (1824; в першій редакції написання прізвища – чадський). Ймовірні прототипи образу – П. Я. Чаадаєв (1796-1856) і В. К. Кюхельбекер (1797-1846). Характер дій героя, його висловлювання та взаємини з іншими особами комедії дають великий матеріал для розкриття теми, заявленої в...