Азазелло й історія Майстра
Чому поважний диявол, що прибув у Москву зі сторінок древніх вероисповедних книг, хуліганить? Якби Булгаков не натякнув, що хуліганство Азазелло є спеціально надягнута маска, ми не задалися б цим питанням. Адже відомо, що груба й зухвала звичка вважається невід’ємною якістю чорта – так у Гете й у Гоголя, Лесажа й чи мало в кого ще. Хуліганське поводження й специфічна вулична інтонація превосходно вписуються у вигляд Коровьева, не суперечать блазнівській манері Бегемота
Булгаков зрячи деталі не розкидає – так ще такі примітні. До
А що, якщо Азазелло точно й акуратно спрацював: переклав кістку з “бічного карманчика трико” в “кармашек, де звичайно чоловіка носять хусточка”? Може бути, його хуліганство – прояв організованості й ретельності?
И тоді здивування кінчаються. Не хуліганить, не бавиться, а робить якесь своє діло
Зрозуміло, поводження Воландовой звиті йде коріннями
Щоб розібратися із цією думкою, ми пізніше вивчимо діяльність всієї команди Воланда. Поки – про Азазелло.
Сатана є в Москву; це явище, безсумнівно, пов’язане з миром літератури – особлива, величезна увага приділена Майстрові, письменникові
Сатані служить могутній диявол, якому даний вигляд вуличного бандита. Маргарита й подумала в цьому роді: “Зовсім розбійницька пика!”
А пика^-те – маска… Наприкінці роману ми прочитаємо: “Зникло безвісти безглузде потворне ікло, і кривоглазие виявилося фальшивим. Обоє ока Азазелло були однакова, порожня й чорні, а особа біле й холодне”.
Цей диявол у машкере робить всі дії, зв’язані з порятунком Майстри і його подруги від в’язниці життя: запрошує Маргариту на бал, організує її складний ритуальний політ, відправляє її з балу додому; нарешті, він своїми руками вбиває обох героїв і доставляє їхньої душі до свого пана
Долю Майстра й Маргарити складає диявол-слуга, що носить для даного випадку “розбійницьку пику” і аранжирующий свої дії під хуліганські
Тепер повернемося до його хазяїна й запитаємо: невже особливий інтерес до Майстра з’явився у Воланда випадково? Якщо так, то чому він узяв на ебе обов’язок прочитати вголос фрагмент із його “роману”? Навряд чи випадково Воланд цікавився й Маргаритою – цей інтерес дав йому формальне право облагодіяти Майстри; благодіяння відбувалося під видом плати за службу на балі. Так що сумніватися: Азазелло знав, що саме Маргарита повинна попросити у владики…
Момент для такого явища цілком підходящий по “Фаустові”; верней – антимомент, як дуже часто буває в Булгакова: роман Майстра “летів до кінця, до кінця…”. До Фауста ж Мефистофель з’явився при першій фразі роботи над перекладом Євангелія від Іоанна
“Ми йшли по кривому, нудному провулку безмовно”, – розповідає Майстер. “І не було, уявите, у провулку ні душі” – та ж сатанинська порожнеча, що в 1-й главі: “порожня була алея”…
“Любов вискочила перед нами, як з-під землі вискакує вбивця в провулку, і вразила нас відразу обох! Так вражає блискавка, так вражає фінський ніж!” (556).
Вслухайтеся, який дивний набір образів в оповіданні про “теперішню, вірну, вічну любов”… І вибирає адже людина, професійно чуйний до слова, письменник, майстер… “Убивця – провулок – фінський ніж” – це ж образи, що окреслюють Азазелло! (В 20-і й 30-і роки саме фінський ніж, “фінка”, був символом міського бандита й хулігана.)
Так ще разом із блискавкою: “блискавка” – читай “Воланд”.
Не викликає сумнівів те, що Азазелло носить маску бандита, надягнуту для даного випадку. Незрозуміла поки ціль маскараду; незрозуміло, навіщо маска зв’язується, хоча б натяком, зі знайомством Майстра й Маргарити. Правда, у зіставленні зі сценою вбивства Іуди з Кириафа можна намацати паралель: Майстри, як і Іуду, любов повинна привести до загибелі – але від паперових фінок літературних критиків-бандитів… Як Низу привела Іуду під ножі, так і Маргарита змусить Майстра проти його волі публікуватися, відкривши ножам і груди, і спину. Паралель неприємна, так адже й життя рідко буває приємної
(2 votes, average: 4.50 out of 5)