Азазелло й історія Майстра

Чому поважний диявол, що прибув у Москву зі сторінок древніх вероисповедних книг, хуліганить? Якби Булгаков не натякнув, що хуліганство Азазелло є спеціально надягнута маска, ми не задалися б цим питанням. Адже відомо, що груба й зухвала звичка вважається невід’ємною якістю чорта – так у Гете й у Гоголя, Лесажа й чи мало в кого ще. Хуліганське поводження й специфічна вулична інтонація превосходно вписуються у вигляд Коровьева, не суперечать блазнівській манері Бегемота

Булгаков зрячи деталі не розкидає – так ще такі примітні. До

того ж людський характер, видний зі скупих реплік Азазелло, видає похмурого відлюдька, самотнього вбивцю, якщо хочете, але не забіяку, що бешкетує по дріб’язках. Недарма він говорить про свої хуліганські пригоди скучливо, говорить оработе.

А що, якщо Азазелло точно й акуратно спрацював: переклав кістку з “бічного карманчика трико” в “кармашек, де звичайно чоловіка носять хусточка”? Може бути, його хуліганство – прояв організованості й ретельності?

И тоді здивування кінчаються. Не хуліганить, не бавиться, а робить якесь своє діло

Зрозуміло, поводження Воландовой звиті йде коріннями й у традиційні

подання про чортів: хуліганство – річ огидна, “диявольська”. Крім того, чорт – традиційний карнавальний персонаж: хуліганство є форма карнавального поводження. Ми вправі припустити – ця думка, напевно, уже спала на думку читачеві, – що кунштюки булгаковських демонів не є насправді хуліганством, а організованою карнавальною грою, точним і акуратним виконанням якогось буффонадного сценарію

Щоб розібратися із цією думкою, ми пізніше вивчимо діяльність всієї команди Воланда. Поки – про Азазелло.

Сатана є в Москву; це явище, безсумнівно, пов’язане з миром літератури – особлива, величезна увага приділена Майстрові, письменникові

Сатані служить могутній диявол, якому даний вигляд вуличного бандита. Маргарита й подумала в цьому роді: “Зовсім розбійницька пика!”

А пика^-те – маска… Наприкінці роману ми прочитаємо: “Зникло безвісти безглузде потворне ікло, і кривоглазие виявилося фальшивим. Обоє ока Азазелло були однакова, порожня й чорні, а особа біле й холодне”.

Цей диявол у машкере робить всі дії, зв’язані з порятунком Майстри і його подруги від в’язниці життя: запрошує Маргариту на бал, організує її складний ритуальний політ, відправляє її з балу додому; нарешті, він своїми руками вбиває обох героїв і доставляє їхньої душі до свого пана

Долю Майстра й Маргарити складає диявол-слуга, що носить для даного випадку “розбійницьку пику” і аранжирующий свої дії під хуліганські

Тепер повернемося до його хазяїна й запитаємо: невже особливий інтерес до Майстра з’явився у Воланда випадково? Якщо так, то чому він узяв на ебе обов’язок прочитати вголос фрагмент із його “роману”? Навряд чи випадково Воланд цікавився й Маргаритою – цей інтерес дав йому формальне право облагодіяти Майстри; благодіяння відбувалося під видом плати за службу на балі. Так що сумніватися: Азазелло знав, що саме Маргарита повинна попросити у владики…

Момент для такого явища цілком підходящий по “Фаустові”; верней – антимомент, як дуже часто буває в Булгакова: роман Майстра “летів до кінця, до кінця…”. До Фауста ж Мефистофель з’явився при першій фразі роботи над перекладом Євангелія від Іоанна

“Ми йшли по кривому, нудному провулку безмовно”, – розповідає Майстер. “І не було, уявите, у провулку ні душі” – та ж сатанинська порожнеча, що в 1-й главі: “порожня була алея”…

“Любов вискочила перед нами, як з-під землі вискакує вбивця в провулку, і вразила нас відразу обох! Так вражає блискавка, так вражає фінський ніж!” (556).

Вслухайтеся, який дивний набір образів в оповіданні про “теперішню, вірну, вічну любов”… І вибирає адже людина, професійно чуйний до слова, письменник, майстер… “Убивця – провулок – фінський ніж” – це ж образи, що окреслюють Азазелло! (В 20-і й 30-і роки саме фінський ніж, “фінка”, був символом міського бандита й хулігана.)

Так ще разом із блискавкою: “блискавка” – читай “Воланд”.

Не викликає сумнівів те, що Азазелло носить маску бандита, надягнуту для даного випадку. Незрозуміла поки ціль маскараду; незрозуміло, навіщо маска зв’язується, хоча б натяком, зі знайомством Майстра й Маргарити. Правда, у зіставленні зі сценою вбивства Іуди з Кириафа можна намацати паралель: Майстри, як і Іуду, любов повинна привести до загибелі – але від паперових фінок літературних критиків-бандитів… Як Низу привела Іуду під ножі, так і Маргарита змусить Майстра проти його волі публікуватися, відкривши ножам і груди, і спину. Паралель неприємна, так адже й життя рідко буває приємної


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Азазелло й історія Майстра

Categories: Твори з української літератури

Links