Одного разу ввечері лисиця, відчувши голод, вийшла зі своєї нори й стала бродити по лісу у пошуках якої-небудь їжі. Вона ходила доти, поки не утомилася, але нічого їстівного так і не знайшла.
Лисиця згадала, що у неї ні крихти у роті не було із учорашнього дня, і серце її сповнилося гнівом до лева, який позбавив її смачної їжі.
Учора вона пробралася у село, що неподалік від лісу, украла там качку й могла б утекти з нею, але раптом почула ревіння лева. Довелося їй кинути качку й рятуватися втечею.
Так, якби не лев, вона смачно пообідала б. Лють засліпила її. Вона йшла, не розрізняючи шляху, і раптом побачила перед собою лева. Лиса затремтіла, страх охопив її, але вона опанувала собою й сказала:
- Лев, біжи скоріше, рятуйся: скоро почнеться бура!
- Я дуже важкий, - відповів лев, - мені бура не страшна.
- Що ж ти станеш робити? Вітер буде дуже сабоний.
- Я ляжу на землю.
- Це не перешкодить бурі віднести тебе.
- Я стану триматися за стовбур дерева.
- Вітер буде дути кілька днів. Ти не зможеш триматися за стовбур дерева так довго.
Тоді лев, не на жарт злякавшись, закричав:
- Якщо так, скажи, що мені робити!
- Давай я прив'яжу тебе до дерева, і найдужчий вітер буде не страшний тобі, - запропонувала підступна лисиця.
- Прекрасна думка, - погодився лев. Прив'язавши лева до дерева, лисиця сіла на камінчик неподалік.
- Що ж ти сама не шукаєш притулки, щоб урятуватися від бури? - запитав її лев.
- Тому що ніякої бури не буде, - спокійно відповіла лисиця.
Лев страшно розгнівався й голосно заревів. Негайно ж зібралися різні звірі.
Побачивши лева, прив'язаного до дерева, і лиса, що спокійно сидить поруч, вони
Здивувалися й запитали, що це значить.
- Це я прив'язала його, - пояснила лисиця, - , щоб відомстити за те, що він учора позбавив мене вечері. Це повинне послужити уроком усім вам. Нехай сабоний поостережется нападати на слабкого.
Та вона початку гордо й важливо проходжуватися, а всі звірі дивилися на неї зі страхом і повагою.