Зразки лірики весняної календарної обрядовості
Зразками лірики весняної календарної обрядовості пізнішого княжого періоду, коли весілля відбувалося за згоди батьків нареченої, є Твори типу “Царівна”, “Царівна і царенко”:
А в городечку царівна, царівна,
А за городечком царенко, царенко.
Приступи, царенку, близенько, близенько, Поклонись царівні низенько, низенько. Приступи, царенку, ще ближче, ще ближче, Поклонись царівні ще нижче, ще нижче.
Або:
– Царівно, царівно, мостіте мости, Ладо моє, мостіте мости!
– Царенку, царенку, вже й помостили, Ладо моє, вже
– Царівно, царівно, ми ваші гості!
– Царенко, царенко, за чим ви гості?
– Царівно, царівно, за дівчиною…
Як вказує О. Потебня, “мощення мостів є символом очікування… Мощення мостів по весні може бути спогадом про небесний міст, по якому боги сходили на землю. Тепер я думаю, що в пісні “Мостіте мости”, в якій по цих мостах переходить не батько, не мати, а милий… мощення моста виражає очікування саме шлюбу, і отже, має зв´язок з уявленням неба мостом”.
Тут, як і в багатьох інших, мотив мощення мостів вже переміщається зі сфери міфу і вживається як означення приготування
Подібними до відповідних творів зимового циклу є й військово-історичні гаївки, в яких збереглися елементи чи натяки на реальні історичні явища та події, назви міст, поселень, річок тощо. Існує багато гаївок з козацькими темами та мотивами:
Біда ж тому козакові
Ніг з стримену не виймає,
На сивому коникові.
Ані сіна, ні воброку,
Як ніч, так день поїжджає,
Лиш шабелька коло боку.
Як і в зимовому, у весняному циклі календарної обрядовості існує пласт історичних гаївок, у яких виразно проступають патріотичні мотиви, заклики до незалежності, національного усвідомлення себе як окремої нації:
Синя лента, жовті кінці,
Тримаймося, кохаймося,
Тримаймося, українці!
Та лихого цураймося.
У цих творах звучать згадки історичних подій періоду визвольних змагань:
Най воскреснуть з могил тії
Нарід її привітає,
Наші стрільці січовії,
“Ще не вмерла” заспіває.
Най воскресне Україна,
Ще на вмерла тая слава,
Сріблом-злотом замаїна…
Що 500 літ в степу спала.
Ряд текстів звеличує героїв, що померли за визволення рідного краю. Тут мотив вшанування померлих предків трансформується і набуває нового патріотичного звучання:
Вже весна воскресла.
Чорніють могили,
Травки зеленіють,
Військом насипані,
Там на Закарпатті
Там лежать герої,
Могили чорніють.
Що за волю впали…
Ці твори нерідко перегукуються з історичними піснями та суспільно-побутовою лірикою (зокрема стрілецькими та повстанськими піснями).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)