Зображення російського жіночого національного характеру в “Повістях Белкина”
У розвитку російської художньої прози значення А. С. Пушкіна особливийале велико: адже в нього майже не було попередників. На набагато більше низькому рівні, у порівнянні з поезиїй, перебувала літературна мова прози. Тому перед Пушкіним-Прозаикому встала винятково важка задача обробки матеріалу даної області словесного мистецтва. Прозаические жанри залучали своєї більший дохідливістю. Не зрячи в ці роки Пушкін відзначав: “Повісті й романи читаються всіма й скрізь”. Першим завершеним пушкінським добутком у прозі з’явилися “Повести
Вони приписані вусловному авторові, провінційному помещику, що збирав анекдоти з повітового життя. Саме йому оповіданнявают цікаві історії різні герої: титулярний радник (“Станционний доглядач”), підполковник (“Постріл”), прикажчик (“Трунар”), дівиця (“Заметіль”, ” Панянка-Крестьянка”). Так Пушкін підкреслив “профессиональную” причетність всіх цих людей до відомих історій: чиновник розповідає про чиновника, офіцер – про дуелі, дівиця – про любов і так далі. Автор прагне запевнити читача, що все розказане в повестях
У ній Пушкін створює росіянин дружинский національний характер. Це дочка доглядача Дуня. Вона гарна, розумна, моторна. У цих определениях – характер, особистість, доля Дуни. У них виражене ідеальне зчетание різних граней жіночого русявийского національного характеру, необходимое для виконання головної прирідної місії – захисту, збереження й продовження життя Дивна краса дівчини робила чудесне, що перетворює дію на всіх людей, роблячи їх добріше, будячи в них високі почуття, змінюючи стан їхньої душі.
Взагалі, краса займає особливе місце в художньому світі Пушкіна. В’ячеслав Іванов писав про внутренїй соприродности Краси й Доброти, що можна назвати основою ідеалу Пушкіна. Справжня краса естественно викликає в людини почуття радости, щастя, робить його добрим і відкритим миру, допомагає перебороти в собі низькі почуття й пороки. Таке розуміння пушкінської героїні підтверждают і слова хлопчика наприкінці повести, які розкривають позицію письменника, його відношення до Дуне: “Пречервона бариня… добра бариня…
Славна бариня! ” Таким представляєся характер Дуни – ясний, визначенийний, цільний. Із цієї позиції можна пояснити її вчинки, думки й чувства. Однак Самсон Вирин цінує в ній найбільше господарські якості. Він бачить у ній насамперед прекрасную домогосподарку (“Нею будинок тримався: що прибрати, що приготувати, за всім устигала”).
При цьому зовнішність і обоєяние Дуни творили чудеса із проезжимі. Тільки вона з’являться люди успокаивалисій, а накопичена злість не виплескивалась на бедного доглядача Але юна кокетка прагнула у вище світло, закони якого вона засвоїла. А її батько не представляв для своєї дочки іншого життя, крім як на поштовій станції. Тому він не хотіл вірити в щирість і глибину почуттів дочки й проїзного гусара.
Хотя Дуня “їхала по своєму полюванню”, можна припустити, що вона й Мінський не просто відразу сподобалися, а “довідалися” і полюбили друг друга Відбулася та зустріч, коли люди прозрівають друг у другу родинну душу. І Дуня сделала свій вільний вибір, ідучи назустріну долі. У такій волі героїні міститься для Пушкіна ідеал особистого поведения.
У ситуації неминучого вибору між Мінським і батьком Дуня поступает “за законами щастя й життя”. Іменале так, на думку Пушкіна, повинна поступати теперішня жінка. Однак відношення читача до Дуне неоднезначно – Пушкін лише позначив проблему.
Перед нею коштує труднейшая завдання – вона повинна вибирати між своїм щастям і спокоєм батька Дуня розумна, і вона розуміє, що на почтовой станції в неї немає майбутнього, поцьомуе вона вибирає Мінського. Крім того, Дуня бачила свій борг в обретении Будинку
(2 votes, average: 2.50 out of 5)