Зображення помісного дворянства в романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”

Молодість, мудра зрілість, мінути

Радості й гіркі годинники без сну – вся

Життя прекрасного, геніального й ве-

Селого людини.

Н. Долинина.

Із книги “Прочитаємо “Онєгіна” разом”.

План.

1.Вступ. “Євгеній Онєгін”- “енциклопедія росіянці

Життя”.

2. Основна частина. Сатиричне зображення дворянства в

Романі.

1) Порожнє життя світського суспільства Петербурга.

2) Відсталість і консерватизм московського дворянства.

3) Помісне дворянство:

А)порівняння його із дворянством столичним;

Б)відсутність високих інтересів;

В) панську сваволю;

Г) наслідування іноземному, острах нового.

4) Відношення автора до дворянства.

3. Висновок. Продовжувач сатири Фонвізіна.

Роман “Євгеній Онєгін”, мені здається, займає центральне

Місце у творчості Пушкіна. Це не тільки саме велике по

Розмірам добуток, але й саме широке по охопленню тим, ха-

Рактеров, картин, місць. Воно вплинуло на ста-

Новление російського реалізму. Письменник працював над ним більше

Восьми років.

За широту зображення російського життя, за глибину типи-

Ческих образів і багатство думок В. Г. Бєлінський назвав його

“енциклопедією російського життя”. По ньому, дійсно, можна

Судити про епоху, вивчати життя Росії в 10-20 роках 19 століття.

Хоча цей час підйому національної самосвідомості,

початок ор-

Ганизованного революційного руху, абсолютна більшість

Дворянства не було порушено цими процесами. Тільки по м’яту-

Щейся натурі Онєгіна, його незадоволеності життям можна

Побачити в романі ці явища ( я не говорю про 10 главу).

Поет дав нам яскраві картини столичного й провінційного

Дворянства. Уже з перших рядків ми почуваємо пишність і порожньо-

Ту, “блиск і вбогість” петербурзького дворянства. От батько Оне-

Гина, що “давав три бали щорічно й промотався нарешті”.

От і сам Онєгін, що “легко мазурку танцював і кланявся

Невимушено”, і “світло вирішило, що він розумний і дуже милий”. Дні

Його проходять весело, “три будинки на вечір кличуть”. Він легко

Уписувався у вище суспільство, де присутні “необхідні

Дурні”, “моди зразки”, “на вид злі дами”, “з”

Дівиці. Бали, обіди, дитячі свята та інше – от основне

Времяпровождение. Життя “одноманітні й строката”, і “завтра те

Же, що вчора”.

Московське дворянство тяжеловеснее. Хоча й тут:

Шум, регіт, біганина, уклони,

Галоп, мазурка, вальс…

Не дивно, що Тетяні “задушливо тут”. Московські зна-

Комые Ларіних навперебій говорять про те, як виросла Таня. Самі

Вони, однак, не міняються. Пушкіна з убивчою сатирою гово-

Рит:

Але в них не видно зміни;

У них усе на старий зразок…

И далі починає перераховувати їх “незмінні” якості

Так, що читач мимоволі почуває содроганье перед такий

Разючою порожнечею, так ще з “прикрасою легкого наклепу”.

Правда, “вони обмовляють навіть нудно”. Кілька строф, і навіки

Відбиті й епоха, за словами Л. Толстого, самі вигідні

Умови життя, але який витратив їх на бали, свята, дуэ –

Чи.

Помісне дворянство завжди вважалося головною опорою тро-

На. Подивимося, як малює його Олександр Сергійович.

Перед нами проходить галерея образів і типів. Як ні вбога

Життя поміщиків у порівнянні з людським ідеалом, все-таки,

На мій погляд, вони симпатичніше, ніж столична знать. Уже толь-

До тому, що більшість із них господарюють, а

Виходить, мають справа в руках. Адже у вищого світла справи-те ника-

Кого немає. Те, що пан живе поруч, стежить за добробутом

Селян, теж чимало. Згадаємо “Забуте Село ” Некрасова.

Ці люди живуть у злагоді із природою, ведуть здоровий образ

Життя, не перетворюючи ранок опівночі. І, може бути, тому

Тут і народжуються такі поетичні натури, як Ленский і

Тетяна.

Але все-таки яка разюча вбогість! Дивлячись очами

Освіченої людини, Онєгіна, ми бачимо портрети сільських

Марнотратників життя. От дядько Онєгіна, що “років сорок з

Ключницею сварився, у вікно дивився й мух давив”. От поміщики,

Які тільки й говорять про господарство, псарню, провинам і своєї

Рідні. Низька культура, відсутність високих духовних інтересів,

Наслідування іноземному, острах нового і якась щиросердечна

Лінь – от характерні риси багатьох з них. Їхнє утворення име-

Ет як би дуже зовнішній наліт. Так, мати Тани вміла “росіянин

Н, як N французький”, вимовляти в ніс, знала іноземних

Авторів не тому, що їх прочитала, а тому, що московська ку-

Зина повторювала часто їй про їх. Наслідування іноземному в багатьох

Проявляється навіть у смішних дріб’язках.

Зате вуж пихи поміщикам не займати. І селян вони за

Людей не вважають. У них багато жорстокості, причому часто неосоз-

Нанной. Це те, що поет назвав “барство дике”. Так, мати Ла-

Риной сама “служниць била осердясь”.

Всі вони бояться нового, що може обмежити їхня влада.

Це особливо видно по їхньому відношенню до Онєгіна, коли

Ярем він панщини стародавньої

Оброком легенею замінив…

Сусіди-Поміщики побачили в цьому “страшну шкоду”, а його

Знеславили, як “найнебезпечнішого дивака”.

З іншого боку, у цих людях видно й те, що не може

Не подобатися: простота, хлібосольство, збереження старих

Росіян традицій.

И столичне, і помісне дворянство бачиться в остросати-

Рическом плані. При всьому розходженні їх поєднують паразитизм,

Убогість внутрішнього миру, зневага інтересами інших лю-

Дей, порожнє провождение часу, сплетничество та інше.

Пушкін відкрито сміється або іронізує над цим общест-

Вом, хоча часом зі смутком говорить про сільську простоту або з

Розчуленням згадує свої забави. Будучи сам людиною справи,

Він не може й не хоче прийняти порожнечу світського життя, хоча,

Звичайно, і не чурается її.

Бути можна діловою людиною

И думати про вроду нігтів,-

Говорить він. Але адже колись-діловим!

Безсумнівно, у цьому своєму романі, як і в інших произве-

Дениях ( наприклад, ” Капітанська дочка ” у сценах виховання

Гринева ), він є продовжувачем сатири Фонвізіна так само,

Як і Грибоєдова. І Теми, і ситуація в трьох цих письменників по-

Рій сильно схожі. Це значить, що вони відбивали те типове,

Що було характерним для тодішньої Росії.

Закладені традиції сатири стали основою для її розквіту

Пізніше. Бєлінський говорив, що “без “Онєгіна” був би неможливий

“Герой нашого часу” так само, як без “Онєгіна” і “Горя від

Розуму” Гоголь не почував би себе готовим на зображення

Росіянці дійсності, виконане такий глибини й істини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Зображення помісного дворянства в романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”

Categories: Нові твори

Links