Зображення маленької людини в повісті А. С. Пушкіна “Станційний доглядач”


“Повести Белкина” оптимістичні. З найбільшою силою пушкінський гуманізм розкрився в “Станційному доглядачі”. Зовсім на новій основі Пушкін продовжує розробку Теми маленької людини, почату ще Карамзиным в “Бідній Лізі”. У Самсоні Вырине є нові риси: у ньому пробуджується людське достоїнство й зароджується протест.

Станційний доглядач – це самий дрібний чиновник, “сущий мученик чотирнадцятого класу, обгороджений своїм чином токмо від побоїв, і те не завжди”. З такими сваряться, вимагають у них книгу скарг, уважають “нелюдами людського роду”. Цим людям немає спокою ні вдень ні вночі. “Всю досаду, накопичену під час нудної їзди, мандрівник зганяє на доглядачі” – точно помічає Пушкіна. “Які лайки, які погрози посиплються на його голову! У дощ і сльоту примушений він бігати по дворах”. Доглядач змушений тремтіти перед будь-якими іншими вищими чинами.

За словами автора, “стан станційних доглядачів представлено загальній думці в самому помилковому виді”. Насправді це “люди мирні, від природи послужливі, схильні до гуртожитку, скромні в домаганнях на почесті й не занадто грошолюбні”. Такий і Самсон Вырин. Він з повагою й добродушністю ставиться до своїх постояльців.

Проїзні іноді грубо зверталися із Самсоном Выриным, не порахувалася з ним і його власною дочкою Дуня – утекла із проїзним


гусаром, спокусившись багатим, забезпеченим і гарним життям. Самсон Вырин спробував повернути дочка, але був грубо виставлений за двері ротмістром Мінським (це й був той проїзний гусар). “Довго стояв він нерухомо, нарешті побачив за обшлагом свого рукава згорток паперів; він вийняв їх і розгорнув трохи п’яти – і десятирублевых зім’ятих асигнацій”. Від обурення й образи старий заплакав, “стис папірці в грудку, кинув їх додолу, притоптав каблуком і пішов…” Хотів було потім повернутися за грошима, але “добре одягнених парубків” уже встиг їх підібрати й швидко виїхав.

Станційний доглядач не упокорився з тим, що не поговорив з дочкою, і зробив ще одну спробу її побачити, але Дуня, побачивши батька,

Зомліла. Самсонові “приятель його радив… скаржитися; але доглядач подумав, махнув рукою й вирішив відступитися”. Поїхав додому й дуже переживав про долю своєї Дуни: ” чиЖива, немає чи, Бог її відає. Усяко трапляється… Як подумаєш, що й Дуня, може бути, відразу пропадає…”. Самсон Вырин намагався протестувати, але, як нижчий по стані, не міг протистояти Мінському. Така сумна доля “маленької людини”, майстерно зображена Пушкіним у повісті “Станційний доглядач”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Зображення маленької людини в повісті А. С. Пушкіна “Станційний доглядач”

Categories: Нові твори

Links