Зображення епохи у романі М. А. Булгакова “Біла гвардія”


1. Зміст епіграфів до роману. 2. Лиховісна атмосфера добутку. 3. Міркування героїв про життя й смерть 4. Велич героїв роману. У кожної історичної епохи своє власне поняття про велич.

М. Хайдеггер Роман М. А. Булгакова “Біла гвардія” був створений в 1925 році. Це добуток не може залишити байдужим читачів, тому що в ньому надзвичайно правдоподібно зображена епоха, у якій довелось жити самому письменникові. Величезний інтерес представляють епіграфи до роману.

Вони аж ніяк не випадкові Перший епіграф – це уривок з повісті Пушкіна “Капітанська дочка”: “Пішов дрібний сніг і раптом повалив пластівцями. Вітер завив, зробилася заметіль. В одна мить темне небо змішалася зі сніжним морем.

Усе зникло. – Ну, пан, – закричав ямщик, – лихо: буран!” Про що нам говорить цей епіграф?

Ще не почавши своє оповідання, Булгаков хоче попередити читача, що мова йтиме про щось страшному. Природне явище, про яке згадується в епіграфі, не може не вплинути на життя людей. Не позаздриш подорожанинові, якого застав буран.

Але є події ще більш страшні й непередбачені. Це соціальні катаклізми, наприклад війна або революція Долі людей зміняться відразу. І ніхто не зможе навіть припустити, що чекає їх надалі.

Другий епіграф до роману змушує читача задуматися: “И суджені були мертві по написаному в книгах згідно зі справами своїми”. Тут торкнутиБ


мотив Апокаліпсис. Мова йде про Страшний суд. Булгаков проводить паралель між революцією й Апокаліпсисом З ним не можна не погодитися. Революція цілком може сприйматися як початок кінця світу.

Перша фраза роману створює не менш лиховісну атмосферу. Вона сама по собі вже є чудової, яркою й образною характеристикою епохи: “Великий був рік і страшний рік по Різдві Христовому 1918, від початку ж революції другий”. Початок нової епохи не принесло нічого, крім трагичних і страшних змін Губиться зміст усього, що було дорого людям. Цінності колишньої епохи втрачають своє значення. Ми бачимо це на прикладі сім’ї Турбиних.

Вони живуть у прекрасному будинку, що сам по собі сприймається як символ затишку. Турбіни перебувають в оточенні тих чудесних предметів, які були їм дороги із самого дитинства. Але на жаль, кривава дійсність, підступає всі ближче й ближче. И Турбіни не мають сил відстояти, захистити все, що їм так дорого. Самі герої роману розуміють, що минуле йде безповоротно.

І практично повністю поринають у мир власного будинку, намагаючись за його стінами знайти хоч тимчасовий відпочинок тому, що діється навколо. У романі є символ міста. Дія відбувається в Києві, в Україні. Але уважне прочитання добутку дозволяє нам зрозуміти, що місто не має якихось національних або географічних характеристик.

Це скоріше збірний образ міста Адже події, про які ми довідаємося з роману, відбувалися в самих різних населених пунктах. Всі жителі міста утомилися від трагедій війни. Зруйновано мирне, спокійне й щасливе життя. Мишлаевский негативно озивається про Петлюру, гетьмана, німцях. Він лає й простий народ, уїдливо називаючи мужиків святими землепашцами.

Насправді народ став агресивною, озлобленою силою. І значна частина населення перейнялася до простого народу ненавистю. Люди озлоблені, у суспільстві панує жорстокість. Булгаков говорить про символи нової епохи Пятиконечнаязвезда – червоний Марс – персоніфікує загибель, сваволю, агресію. Гинуть і офіцери, і мирні жителі.

Ніхто не може почувати себе в безпеці, У дружини пана Фельдмана вночі родить дружина. І пан Фельдман відправився за сповитухою в невизначену годину Петлюрівці його вбивають. Вищі кола білої гвардії поводяться надзвичайно непорядно. Тальберг віддає Олену й свою батьківщину, рятується за кордоном.

Дії Шполянского також привели до того, що захоплення міста стало можливе/ Адже вийшли з ладу броньовики Гетьман біг. Все це свідчить про внутрішню слабість вищих кіл. Але чому вони стали такими? Адже для них не повинні бути порожнім звуком поняття про честь і совість.

Але, на жаль. Ми можемо лише припустити, які саме мотиви рухають ними Зовсім іншими з’являються прості офіцери в особі Мишлаевского, Най-Турса. Вони шляхетні, готові пожертвувати життям заради честі. До останньої краплі крові прості офіцери прагнуть захищати батьківщину.

Про це, зокрема, свідчить епізод, коли Мишлаевский і ще трохи офіцерів уночі, без підкріплення, стояли на бойовому пості. Най-турс вступає в нерівний бій з петлюрівцями, що свідчить про героїчний учинок. Ці люди охоче жертвують життям.

Їхня велич безсумнівно. У романі ми бачимо, що Бог захищає білих офіцерів. Булгаков із властивої йому іронією малює фантастичну картину – зображує Божие царство. Туди приходять загиблі, і їх зустрічає апостол Петро.

Серед загиблих є полковник Най-Турс, вахмістр Нилин, а також багато різних людей. Господь Бог говорить: “Всі ви в мене однакові – у поле браниубиенние”. У Булгакова своє особливе бачення громадянської війни Так ще ніхто не зображував епоху того часу. І особливого значення набувають слова автора: ” чиЗаплатить хто-небудь за кров? Немає.

Ніхто”. Булгаков говорить, наскільки страшної була кривава бойня. І людські страждання не мають виправдання. Втрати виявилися непоправними.

Соціальні катастрофи приводять до того, що назавжди в минуле йдуть культурні й духовні цінності – будинок, затишок, тісний зв’язок сімейних уз, спокій, мир, щастя… У романі Булгаков виступає на захист цього. Не випадково він так докладно описує деталі будинку Турбиних – книги, меблі, сувеніри, рояль, абажур, кремові штори.

Це не просто предмети Вони мають набагато більше важливе значення, вони протистоять кривавим символам нової епохи. Герої Булгакова міркують на тему життя й смерті, замислюються про те, яким дивовижним злочином є вбивство. Вони вважають, що потрібно облаштовувати нормальне людське життя, а не поливати землю кров’ю. Утворені й розумні люди – інтелігенція – почуває власну відповідальність за ті страшні події, які діються навколо. Але і їхня власна загибель не за горами. Не випадково Олена бачить страшний сон, коли гинуть неї близькі.

Але, незважаючи на катастрофу, що насувається, всі герої до останнього прагнуть зберегти моральні й духовні цінності, які були имдороги. И в цьому їхня безсумнівна велич, вони здатні піднятися над суворою дійсністю, який би страшної вона не була



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Зображення епохи у романі М. А. Булгакова “Біла гвардія”

Categories: Шкільні твори

Links