Зображально-виражальні засоби в поезії Володимира Сосюри “Любіть Україну”


Драматичною була доля поезії В. Сосюри “Любіть Україну”. Вона стала причиною безпідставних звинувачень поета у націоналізмі.

Автор прагнув осмислити, збагнути справжню суть таких понять, як любов до Батьківщини, патріотизм. І йому вдалося передати ці найпотаємніші почуття, які живуть у серцях багатьох людей, але про які не кожен може розказати. У цьому творі поєдналися пристрасть поета-патріота і ніжність поета-лірика, що дало йому змогу виразити найзаповітніші думки, почуття й переконання людської душі.

Якими ж художніми засобами малює В. Сосюра образ рідної України? Передусім звертає на себе увагу емоційно-схвильований заклик – “любіть Україну”, виражений двічі риторичним звертанням, яке і загострює увагу читача, і передає емоції автора, і є ідейно-пафосною, ідейно-композиційною основою твору. Поет знаходить прості й водночас піднесені слова, щоб змалювати образ рідної землі, щоб аргументувати свій заклик; І чи не найдоказовіший серед цих аргументів той, що Батьківщина – це світ, який щодня, щохвилини, щомиті оточує людину: це сонце, вітер, трави, води – джерела життя. Людина не може існувати без них, тому її любов до них органічна, як і любов до Вітчизни.

Образ України для поета – це краса її природи і її солов’їна Мова, мелодійна, милозвучна, співуча. Автор не випадково використовує епітет “солов’їна”. Саме


він розкриває красу рідного слова, синівську любов до рідної мови.

У наступних строфах Сосюра поглиблює поетичний образ Вітчизни, додаючи до нього нові штрихи:

… Вона у зірках, і у вербах вона,

І в кожному серця ударі,

У квітці, в машині, в електровогнях,

У пісні у кожній, у думі,

В дитячій усмішці, в дівочих очах

І в стягів багряному шумі…

Перелічувальна інтонація створює ритм, в якому вчувається схвильованість поета. Загалом, слід зазначити, що автор умовно “вибудовує” кілька лексичних рядів, щоб передати красу, “вічно живу і нову”, рідної України. Це слова на означення її природної краси (“сонце”, “вітер”, “трави”, “води”, а ще “зірки”, “верби”, “квіти”, “птахи”, “стежки”, “діброви”, “хвилі Дніпра”, ” Хмари пурпурові”, “небо голубе”). Це і її духовний потенціал – “мова солов’їна”, пісня, дума. Це і її люди – працьовиті, невсипущі, бо світяться електровогні, чути зойки гудків. Це і її діти, дівчата-красуні. Поет не міг не згадати й про роки воєнного лихоліття, коли Україна постала

… в грому канонад, що розвіяли в прах чужинців

В зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивали

Нам шлях до весен і світлих, і щирих.

Ця строфа цікава ще й тим, що В. Сосюра використовує один із найпоширеніших художніх засобів – метонімію, тобто заміну понять на основі їх зв’язку, перенесення назви одного явища на інше. Зрозуміло, що багнети і грім канонад уособлюють народ, армію, яка принесла визволення від фашистських окупантів (поезія написана в 1944 році).

В. Сосюра обережно використовує зображально-виражальні засоби, ніби побоюється збитися на фальшиву пишномовність, пустопорожній пафос. Поодинокі епітети влучні, точні, викликають цілу симфонію асоціацій: “вишнева Україна”, “мова солов’їна”, “хмари пурпурові”, “весни світлі і щирі”. Нечисленні порівняння (“любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер і трави, і води; між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками”) доповнюють поетичний образ рідної землі, так само як і метафора “в просторів солодкому чарі”, яка образно і сконденсовано передає красу отчого краю, його природи.

Серед порівнянь особливе смислове навантаження несе вираз “як та купина, що горить – не згора…”, своєрідний перифраз біблейної неопалимої купини як символу безсмертя народу, Батьківщини, яких не поневолити фашистам.

Такою – живою, реальною, зримою – постає Україна в вірші, що закінчується зверненням до молоді знову у формі заклику (юначе! дівчино!), до серця кожної людини:

Любіть у труді, у коханні, в бою, як пісню, що

Лине зорею… Всім серцем любіть Україну свою

– І вічні ми будемо з нею.

Простота художніх засобів і їх довершеність, непідробна щирість і схвильованість інтонацій дали поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки – тим ти звеличиш і прославиш своє ім’я, свою країну в віках.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Зображально-виражальні засоби в поезії Володимира Сосюри “Любіть Україну”

Categories: Нові твори

Links