Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза”

Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” А. Н. Островського по праву вважають співаком купецького середовища, батьком російської побутової драми, російського театру. Його перу належать близько 60 п’єс, з яких найбільш відомі такі, як “Безприданниця”, “Пізня любов”, “Ліс”, “На всякого мудреця досить простоти”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто інші. А. Н. Добролюбов назвав п’єсу Островського “Гроза” самим рішучим добутком, тому що “взаємні відносини самодурства

й безгласності доведені в ній до трагічних наслідків… В “Грозі” є щось освіжаюче й підбадьорливе. Це щось і є, на нашу думку, тло п’єси”. Хто ж становить це тло? Другорядні персонажі

Так, постійна супутниця Катерины, головної героїні п’єси, Варвара, сестра чоловіка Катерины, Тихона Кабанова. Вона опонент Катерины. Головне її правило: “роби що хочеш, тільки б усе шито так крите було”. Варварі не відмовиш у розумі, хитрості й легкості, до заміжжя їй хочеться скрізь встигнути, усе спробувати, тому що вона знає, що “дівки гуляють собі, як хочуть, батькові з матір’ю й справи немає. Тільки

баби взаперті сидять”. Неправда для неї норма життя

У розмові з Катериной вона прямо говорить про це: Катерина: Обманювати-Те я не вмію; сховати-те нічого не можу. Варвара: Ну а без цього не можна… У нас весь будинок на цьому тримається. І я не ошуканка була, так вивчилася, коли потрібно стало

Варвара пристосувалася до темного царства, вивчила його закони й правила. У ній відчувається владність, сила, бажання обманювати. Вона, по суті, майбутня Кабаниха, адже яблуко від яблуні недалеко падає. Дружок Варвари, Кудряш Іван, їй під стать. Він єдиний у місті Калинове, хто може відповісти Дикому

“Я грубіян уважаюся; за що ж він мене тримає? Стало бути, я йому потрібний. Ну, виходить, я його й не боюся, а пущай же він мене боїться…

“, говорить Кудряш. У розмові він поводиться розв’язно, жваво, сміло, хвастає своїм молодецтвом, залицянням, знанням “купецького закладу”. Кудряш другий Дикої, тільки він ще поки молодий. Зрештою Варвара й Кудряш залишають “темне царство”, але чи означає ця втеча, що вони повністю звільнилися від старих традицій і законів і стануть джерелом нових законів життя й чесних правил?

Навряд чи. Тепер, очутившись на волі, вони швидше за все будуть самі намагатися стати хазяями життя. Давайте тепер звернемося до щирих жертв “темного царства”. Так, чоловік Катерины Кабановой Тихін безвладна, безхарактерна істота. Він у всім слухається свою матір і підкоряється їй. Він не має чіткий життєвої позиції, мужності, сміливості

Його образ повністю відповідає даному йому ім’я Тихін (тихий). Молодий Кабанів не тільки не поважає себе, але й дозволяє своїй маменьке безпардонно ставитися до його дружини. Особливо яскраво це проявляється в сцені прощання перед від’їздом на ярмарок. Тихін слово в слово повторює всі наставляння й моралі матері. Кабанів ні в чому не міг протистояти своїй матері, потихеньку співався й тим самим ставав ще більш безвладним і тихим

Звичайно, Катерина не може любити й поважати такого чоловіка, а душу її жадає любові. Вона закохується в племінника Дикого, Бориса. Але полюбила його Катерина, по влучному вираженню Добролюбова, “на безлюддя”, адже по суті своєї Борис мало чим відрізняється від Тихона

Хіба що мало-мало образованнее. Безвільність Бориса, його бажання одержати свою частину бабусиної спадщини (а одержить він її тільки в тому випадку, якщо буде шанобливий з дядюшкой) виявилися сильніше, ніж любов. У темному царстві більшою повагою й повагою користується мандрівниця Феклуша.

Оповідання Феклуши про землі, де живуть люди з песьими головами, сприймаються як незаперечні відомості про світ. Але не всі так похмуро, зустрічаються в “темному царстві” і живі, співчуваючі душі. Це механік-самоучка Кулигин, що відшукує вічний двигун. Він добрий і діяльний, одержимо постійним бажанням зробити щось корисне для людей. Але всі його благі наміри натрапляють на товсту стіну нерозуміння, байдужності, неуцтва

Так, на спробу поставити на вдома сталеві громовідводи, він одержує люту відсіч Дикого: ” Гроза-Те нам на кару посилає, щоб ми почували, а ти хочеш тичинами так рожнами якимись, прости господи, оборонятися”. Кулигин є в п’єсі резонером, у його вуста вкладений осуд “темного царства”: “Жорстокі, пан, вдачі в нашім місті, жорстокі… У кого гроші, пан, той намагається бедного закабалити, щоб на його праці дарові ще більше грошей нажити…” Але Кулигин, так само як і Тихін, Борис, Варвара, Кудряш, пристосувався до “темного царства”, упокорився з таким життям, воно всього лише тіло, що прижилося, в “темному царстві”.

Другорядні персонажі, як уже було сказано, це тло, на якому розвертається трагедія зневіреної жінки. Кожна особа в п’єсі, кожний образ був сходинкою в тих сходах, що привела Катерину на берег Волги, ксмерти.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза”