Зміст вірша Евтушенко Е. А. – Весілля

ПРО, весілля в дні військові!

Оманний затишок,

Слова невідверті

Про те, що не вб’ють…

Дорогою зимової, снежною,

Крізь вітер, що б’є зло,

Лечу на весілля спішну

У сусіднє сіло

Походочкой розслабленої,

Із челочкой на чолі

Входжу,

Танцюрист прославлений,

У стугонливу хату

Убраний,

Схвильований,

Серед друзів,

Рідних,

Сидить мобілізований

Розгублений наречений

Сидить

З нареченою – Верою.

А через пару днів

Шинель надягне сіру,

На фронт поїде вней.

Землею

чужий,

Не местною,

З винтовкою піде,

Під пулею немецкою,

Бути може, упаде

У склянці брага пінна,

Але пити її невмочь.

Бути може, ніч їх перша –

Остання їх ніч

Дивиться він засмучено

І – болем всієї душі

Мені через стіл запекло:

“А ну давай, танцюй!”

Забули все про випитий,

Усі дивляться на мене,

І от іду я з вивертом,

Підківками дзенькаючи

Те видам дріб,

Те по підлозі

Носки дріт

Свищу,

У ладоши ляскаю,

Злітаю кпотолку.

Летять по стінках гасла,

Що Гітлерові капут,

А в нареченої

Слезиньки

Горючі

Течуть

Уже

я розмачулений,

Уже ледь дихаю…

“Танцюй!..”-

Кричать запекло,

І я знову танцюю…

Ступні як дерев’яні,

Коли повернуся додому,

Але з нового весілля

П’яні

Є за мною

Ледь відпущений матір’ю,

На весілля знову дивлюся

І знову в самої скатертини

Вприсядочку ходжу

Нареченій гірко плачеться,

Коштують у сльозах друзі

Мені страшно.

Мені не танцюється,

Але не танцювати –

Нельзя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Зміст вірша Евтушенко Е. А. – Весілля