Життєвий і творчий шлях Оскара Уайльда


Народився Оскар Уальд у 1854 році в Дубліні, столиці Ірландії, в сімї, де все було прийнято любовю до науки і мистецтв. Його батька, сера Уільяма, знали не тільки як відомого хірурга – офтальмолога, а і як архєолога – аматора, знавця кельтського фольклору та письменника.

Леді Уальд, мати Оскара, теж була письменницею і активно боролася за свободу Ірландії. Коли хлопцю виповнилося 10 років, перед ним розчинилися двері найпрестижніших навчальних закладів Великобританії : він відвідував школу Портора і Трініті – коледж у Дубліні, а згодом чи не найвідоміший університет світу – Оксфорд. Уальд мав репутацію першого учня. Завдяки своїм непересічним розумовим здібностям він одержував стипендії і премії. 1875 рік Уальд подорожував Італією, а нступного року ( разом з професором Мехаффі, відомим вченим і президентом Академії наук Ірландії) – Грецією. Його вчителями в Оксфорді були видатні мислителі й письменники, серед них Д. Раскін, У. Пейтер – відомі провідні теоретики естетизму. Тож не дивно, що в університеті Уайльд захопився естетськими ідеями. Згодом йому судилося стати одним із апостолів ” естетського руху” у Великобританії. 1878 рік Уайльд блискуче закінчив Оксфорд, здобувши почесну премію Ньюдігейта за поему “Равенна”.

Уже протягом перших років після закінчення університету Уайльд мав стійку репутацію лідера естетів і


справжнього денді. Його можна було зустріти на прогулянці з духмяною квіткою соняшника. Він був неперевершеним майстром парадоксів і дотепів, які повторювалися в світських салонах. Цілком закономірно, що Уайльд майже одразу потрапив на вістря сатири модних карикатуристів та фейлетоністів, яких приваблювала і водночас дратувало його “строката” особа. Та й у майбутнього славетного письменника було доволі гострих слів, які глузливим, вїдливим змістом боляче дошкуляли супротивникам. Постійну увагу до своєї особи Уайльд уміло використовував як засіб самореклами, і його популярність швидко зростала. 1882 рік він читав лекції в США, а 1883 рік прожив кілька місяців у Парижі, де зустрівся з багатьма провідними французьськими літераторами :Е. Золя, А. Доде, С. Мелларме та ін. 29 травня 1884 року Оскар Уайльд одружився з Констанцією Ллольд і мав двох синів.

У другій половині 80-х років 19 ст. Літературна діяльність Уайльда набирала дедалі більших обертів. 1887 рік побачила світ його пародія на готичні романи “Кентервільський привид” , того самого року він став редактором журналу “Світ жінки”. Незабаром були опубліковані перша збірка казок Уайльда “Щасливий принц та інші історії” , есе “Перо, олівець і отрута” й “Занепад брехні” , а також оповідання “Портрет містера У. Х.”. Широковідомий роман Уайльда “Портрет Доріана Грея” зявився 1890 рік, в одночас з ще одною його працею з естетики – “Критик як митець”.

У першій половині 90-х років минулого століття Уайльд посідає одне з перших місць в англійській літературі. Тематичне багатство й жанрова розмаїтість його творів, їхня художня довершеність свідчать про неабиякий талант письиенника. Лише за один 1891 рік він створив пєсу “Герцогиня Падуанська” , есе “Душа людини за соціалізму” , а також випустив збірники своїх критичних праць (“Задуми”) , оповідань (“Злочин лорда Артура Севіла”) , казок (“Гранатовий будиночок”). Протягом 1892 – 1895 років Уайльд досягає найбільшого успіху як драматург : з-під його пера виходять трагедія “Соломія” , комедії “Віяло леді Уїндемір” , “Ідеальний чоловік” і “Як важливо бути поважним”. Уайльд був одним з тих, хто разом з Б. Шоу, сприяли відродженню англійської драматургії після відносного занепаду в 19 ст.

1895 рік – пік слави і водночас падіння Уайльда. Десь з 1891 року його постійним супутником стов лорд Альфред Дуглас. Батько Альфреда, маркіз Квінсберрі, переслідував писменника, звинувачуючи його в розбещенні сина. Уайльд порушив проти маркіза кримінальну справу, але невдовзі сам постав перед судом і програв процес. Його було засуджено на два роки, оголошено банкрутом, позбавлено батьківських прав і віддано на глум натовпу.

1897 рік, коли Уайльд вийшов із вязниці, його зустріли ворожість і презирство англійського суспільства, і він виїхав до Франції. Там на короткий час до нього повернулося натхнення, і Уайльд написав чудову поему “Балада Редінгської вязниці” (1898 рік). Але, на жаль, більше нічого, окрім цього шедевра, він уже не створив. Щоправда, збереглося ще його листування, серед якого вирізняється так звана тюремна сповідь “De Profundіs” , де письменник аналізує свої заплутані стосунки з Боззі (лордом Альфредом Дугласом). Помер Оскар Уайльд в Парижі 30 листопада 1900 року.

Оскар Уайльд – один із найславетніших письменників свого часу, глибокий, оригінальний мислитель, який запропонував нове розуміння мистецтва та його ролі в житті людини і суспільства. Він був прихильником досить розповсюдженої протягом 19 ст. Ідеї “мистецтва

Для мистецтва”. Як його англійські (” прерафаеліти”, Д. Раскін, У. Пей-

Тер та інші) і французькі попередники (Т. Готьє, Ш. Бодлер, С. Малла-

Рме) , він схилявся перед Красою гідним обєктом для творчості. Своє-

Рідна уайльдівська позиція найповніше викладена в його збірнику есе

“Задуми”, а також у передмові до роману “Портрет Доріана Грея”.

Основні принципи естетичної теорії митця зводяться до таких тез:

Мистецтво не є засобом пізнання та перетворення дійсності, воно пізнає лише Красу, тобто саме себе. Життя і мистецтво абсолютно не-

Сумісні.

Використана література : “Христоматія за 10 клас” ст.333 – 335.

Логічна схема-конспект.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Життєвий і творчий шлях Оскара Уайльда

Categories: Шкільні твори

Links