Життя Василя Стуса – це дорога через терни до зірок

Давайте доторкнемося серцем до великої людської трагедії. Творчість В. Стуса справедливо вважається помітним явищем не тільки української й світової літератури, а й всього нашого громадського життя. Кожний його стих – суперечка снеправдой.

Але найбільше вражає його відвага в боротьбі за справедливість, національне достоїнство й незалежність українського народу. Особливо болісно Стус сприймав спроби тоталітарного режиму остаточно русифікувати Україну, знищити національну культуру, українську мову. Він відстоював самобутність наший

націй, був проти закриття українських шкіл

Бунтарство В. Стуса змусило його ховатися: роботи не було, припинили друкувати. Але поет сам вибрав собі цей тернистий шлях. Незважаючи на переслідування, він продовжував боротися з беззаконням, що панувало в суспільстві. Незабаром він був арештований і обвинувачений у виготовленні, зберіганні й поширенні наклепницьких документів, які “ганьбили радянський державний порядок”. Але навіть у таборах Гулагу Василь Стус продовжує творити, міркує над минулим, сьогоденням і майбутнім України

У щоденнику Стуса є запис: “Як може розвиватися національне

дерево, коли його рубають під Корінь? Що таке українська Історія – без істориків, коли немає ні козацьких літописів, ні історії Русі?..”

Добутку В. Стуса, здається, хвилюють кожного. Вони спонукують нащадків продовжувати справу цієї шляхетної людини, піклуватися про розквіт нашої національної культури

Василь Семенович залишив про себе теплі спогади в душах колег і учнів Горлевской школи №.23, де він працював учителем. Однієї з рис поета, за словами вчительки історії Л. Е. Замойской, була чесність і любов до рідної мови. Вона наголосила на тім, що він любив ходити в школу у вишитій сорочці. Художник загинув у таборі для політв’язнів, але дух його залишився незламним, а вірність рідній Україні – непохитної. Сьогодні Василь Стус і його творчість повернуті народу, а його пророчі слова збулися:

Народ мій

До тебе я ще повернуся,

Як у смерті повернуся до життя

Своїм стражданням і незлою особою

Сьогодні ми живемо у незалежній державі. Шлях до нашої волі В. Стус уторовував своєї подвижнической життям. І вірші, і життєвий подвиг піднімають наш дух, будять совість. Стус серед нас. Він – наша совість. Тема й ідея України проходить через всю творчість В. Стуса. Розлука з рідним краєм підсилила любов поета до нього. Саме ця любов вирішила долю поета: “і я поета – боротьба, ім’я поета – Україна “. Своїм полум’яним словом поет хотів підняти духовну планку свого народу, щоб він виріс “з постолів, із шаровар, з курного будинку” і був гідним “своєї Мати^-матері-україн-матері”. Свої надії він зв’язував тільки з долею свого народу й важливістю боротьби за його незалежність: “Як добре те, що смерті не боюся я…”. Мотивами любові до України й тугою перейняті інші вірші В. Стуса: “За мною Київ тягнеться в снах”, “Такої близький ти, краю мій”.

У ряді віршів В. Стус міркує над сутністю людського існування, над пошуками шляхів у житті (“Молодий Гете “). Ліричний герой віршів В. Стуса – людина духовно богатий і міцний, людина, що усвідомить трагічність свого життя й невідворотну загибель вборьбе.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Життя Василя Стуса – це дорога через терни до зірок