“Життя моя почалася із загасання…”

Ілля Ілліч Обломів – головний герой роману – російський поміщик, що живе в Петербурзі на доходи, одержувані від кріпосного маєтку. “Це була людина років тридцяти три^-трьох-три-двох-трьох від роду, середнього росту, приємної зовнішності, з темно-сірими очами, але з відсутністю всякої певної ідеї, усякої зосередженості в рисах особи”. Так малює автор його портрет на першій сторінці. Далі письменник зупиняється на кольорі особи героя, на зніжених плечах його, маленьких пухких руках, ледачих рухах, домашніх костюмах і квартирній обстановці. Хто ж був цей поміщик, якого ми застали на початку роману лежачої на дивані? І чому Гончарову знадобилася така ретельна замальовка не тільки портрета Обломова, але навіть його халата?

Перед нами культурна людина, що одержала пристойне утворення, що відкривало йому широку дорогу в життя. Замолоду він хотів вести життя, повну романтики й пригод. Він хотів подорожувати по чужих краях, збагачувати свої знання. Його девізом були слова: “Все життя є думку й працю”. Однак ці бажання, як, втім, і багато хто інші, згодом згасли, Обломів поринув на дно бездумного існування

Все це так. І проте духовна біографія Обломова не може бути представлений лише як процес поступового розпаду особистості. Обломів – по-своєму цільна натура, що саме у своїй несхожості на інших протистоїть масі всіляких кар’єристів.

По розуму й розвитку Обломів коштує значно вище своїх знайомих – Волкова, Судьбин-Ского, Пенкина, Алексєєва, Тарантьева. Обломів – людин, здатний викликати щиру симпатію навколишніх. Він чесний, добрий, лагідний

Але позитивні якості Обломова виявляються схожими на “скарб, що глибоко завалений дрянью й усяким сміттям”. Ця культурна, розумна людина лежить цілими днями на дивані. Всі мрії й плани його так і залишаються нездійсненими

Що ж служить причиною цієї бездіяльності? На мій погляд, безвільність і лінь. Це пагубні властивості характеру не дозволяють Обломову служити своїм ідеалам, працювати над собою. Навіщо ця боротьба, коли можна жити на гроші, які він одержує з маєтку. Поступово він пориває зі службою, а потім і собществом.

Нормальним його станом зробилося лежання. Халат і диван заміняють йому всі радості життя. Іноді Обломів пробує читати, але й читання стомлює його. Найбільше Ілля Ілліч боїться змін, боїться, щоб “життя його не торкнула”. У розмові зі Штольцем він зізнається, що йому й жить-то лінь

У сучасному світі він дійсно не знаходить справи про душі. Він пан, “у нього є Захар і ще триста Захаров”, що працюють на нього. Він пишається тим, що йому не треба працювати з нестатку, не треба навіть натягати панчохи по ранках. Тому опірність його навколишнім нещастям мізерно мала

Умирає він тихо, непомітно, коротко переходячи від сну у вічний сон. “Ні однієї фальшивої ноти не видало його серце, не пристало до нього бруду, він не поклонився неправди”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
“Життя моя почалася із загасання…”