Життя й доля Миколи Рубцова

Стукну по кишені – не дзенькає.

Стукну по іншому – не чути…

И. Фляків

Що ж це за лихо така в нас на Русі – як талановита людина, так обов’язково п’яниця! Якби не горілка, те, можливо, закінчив би Фляків Литинститут, друкувався б, працював. І не завершив би настільки грагично й настільки рано своє життя.

Я вмру у водохресні морози,

Я вмру, коли трешат берези…

Умер! Зарізали як свиню!

Швидше за все обоє минулого п’яні…

…Але опам’ятаюся, і вийду на поріг,

И піду на вітер, під укіс,

Про сум пройдених доріг

Шелестіти залишками волось.

Коли Рубцова за аморальне поводження відрахували з інституту, він жив по знайомих. У Москві, але більше – у Ленінграді. Його годували, напували, а він співав під гітару. І найбільше він співав вірші Пушкіна, якого вважав своїм учителем і знав напам’ять. Кінчався черговий заний і починався другий – творчий. Він писав безліч віршів, писав майже без чернеток.

Талант відкрився в ньому рано. Ще неповнолітнім хлопчиськом він уже створював зрілі вірші:

Я забув, як коня запрягають,

И хочу її позапрягать.

Хоч вони недосвідчених лягают

И до смерті можуть залягать…

Як і завжди в більших поетів, вірші не про коня, а про життя.

…Не один раз мені вуж діставалося

Від коней і рудих, і гнідих,

Знати не знали, що таке жалість,

Били

прямо в серце й під дых…

Але Фляків не був би Рубцевим, якби не вмів у серйозне сти-_ хотворение вводити іронію:

…Эх, запріг би я зараз кобилку

И возив би сіна, скільки міг,

А потім устромляв би жадібно вилку

Поросяті смаженому в бік.

Багато в чому ранні вірші Рубцова биографичны:

Як я рвався на море,

Кинув будинок нерозважливо

И в моряцькій конторі

Усе просився на судно,

Благав, вартував,

Але нетверезі, із кренцем

Моряки хохотнули

И назвали дитиною.

Тема російської природи займає в його Творчості чимале місце; еше більше віршів про Росію, про Батьківщину. Поет буквально викликує:

Росія. Русь. Зберігай себе, зберігай!

Зараз багато віршів Рубцова перекладені на пісні, що миттєво стали популярними. Про його творчість пишуть статті й книги, його збірники перевидаються величезними тиражами. Як сказав В. Висоцький: “Пророків немає в батьківщині своєму, але й в інших батьківщинах не густо…”

Сумно, що тільки смерть часом відкриває двері до офіційної слави. Поет якось пожартував:

Моє слово вірне

Продзвенить,

Буду я коли-небудь

Знаменитий.

Мені поставлять пам’ятник

На селі,

Буду я й кам’яний

Весело.

Пам’ятник поставили. Є місто – Рубцовск. Тільки Миколи Рубцова немає…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Життя й доля Миколи Рубцова