Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Жіночі образи в п’єсі Чехова “Вишневий сад”

Жіночі образи в п’єсі Чехова “Вишневий сад”

Від п’єси до п’єси зростало майстерність Чехова-драматурга. Удосконалення форми його п’єс невіддільне від прагнення письменника більш точно передати їх зміст – розкрити життєву драму людей глибоко інтелігентних, з тонкими почуттями, окрилених високою мрією, гідність яких зневажалися людьми грубими і вульгарними. Протиставляючи складну внутрішню життя інтелігентної людини примітивного духовного світу міщан, Чехов часто вдається до натяків, віддавши перевагу прямим, декларативним висловлювань. Тому велике значення в п’єсах

Чехова має підтекст. Говорячи про “підводному перебігу чеховських п’єс, К. С. Станіславський зазначав, що з ними в театр прийшло відчуття інтуїції. Глядач навчився по окремих деталей, тільки побічно пов’язаних з розвитком дії, проникати у внутрішній світ героїв і завдяки цьому глибше осягати ідею п’єси.

Підтекст часто допомагає письменникові висвітлити питання з точки зору чинного особи і з точки зору автора. Наприклад, в “Трьох сестрах” симпатії автора на стороні сестер Прозорова, і в той же час дуже тонко відчувається скептичне ставлення його до їх мріям про особисте щастя. Слова Ольги:

“… мені здається, якби я вийшла заміж і цілий день сиділа вдома, то це було б краще. Я б любила чоловіка “- перериваються словами Тузенбаха, зверненими до Солоному:” Такий дурниця ви говорите, набридло вас слухати “. Тузенбах не чув слів Ольги, він сказав про інше, але, помістивши поряд слова Ольги та Тузенбаха, Чехов висловив негативне ставлення до міщанського сімейному щастю і висловив думку про неможливість такого щастя для Ольги. Підтекст є своєрідним коментарем до думок героїв. Ось, наприклад, як виявляється вульгарна, самовдоволена обмеженість вчителя гімназії Кулигіна: “Сьогодні, панове, недільний день, день відпочинку, будемо ж відпочивати, будемо веселитися кожен згідно зі своїм віком і становищем. Килими треба буде забрати на літо і сховати до зими… Перською порошком або нафталіном… Наш директор каже: головне у будь-якої життя – це її форма… Що втрачає свою форму, то закінчується – і в нашому повсякденному житті те ж саме. (Бере Машу за талію, сміючись.) Маша мене любить…

Характерна риса Раневської – марнотратство, аристократична звичка смітити грошима. Любов Андріївна легковажна і непрактична. Її маєток повинні продати за борги. Лопахін пропонує їй віддати землю в оренду під дачі, щоб зберегти маєток, але у відповідь чує: “Дачі та дачники – це так пішло, вибачте”. А в день, коли в місті продають з-торгів маєток, Раневська влаштовує у себе бал і сама ж зауважує: “І музиканти прийшли до ладу, і бал ми затіяли недоречно… Ну, нічого… (Сідає й тихо наспівує.)”.

Любов Андріївна багато і щиро говорить про кохання до дітей, до вишневого саду, до батьківщини, але її вчинки суперечать словам. Вона виїхала за кордон, залишивши дванадцятирічну дочку, і розтратила все своє майно, в результаті чого вишневий сад був проданий для покриття боргів. Але й після цього вона недовго горювала. Навіть не розуміючи безсоромності своєї поведінки, вона говорить дочці: “Дівчинка моя, скоро ми побачимося… Я їду в Париж, буду жити там на ті гроші, які надіслала твоя ярославська бабуся на купівлю маєтку – хай живе бабуся! – А грошей цих вистачить ненадовго “. Легковажне ставлення Раневської до материнських обов’язків, несерйозність її почуттів розкриває, прийомом підтексту, наступна за її словами сценка:

Шарлотта (бере вузол, схожий на згорнутого дитини). Мій дитинка, бай, бай…
(Чути плач дитини: “Уа. Уа!..”) Замовкни, мій гарненький, мій милий хлопчик. (“Уа! .. Уа!..”) Мені тебе так шкода! (Кидає вузол на місце.)

Та ж несерйозність, то ж протиріччя між словами і вчинками характеризують і брата Раневської – Леоніда Андрійовича Гаєва, який, за його власними словами, “стан проїв на льодяниках”. По-справжньому його цікавить тільки більярд, і в розмові він, зовсім недоречно, вставляє слова: “Ріжу в кут!”, “Від кулі направо в кут!”, “Ріжу в середню!” Гаєв нерозумний. Коли він починає просторікувати про своїх переконаннях, племінниці, Аня і Варя, радять йому краще помовчати. Слова його не мають ніякої ціни. Він палко запевняє, що не допустить продажу вишневого саду: “Відсотки ми заплатимо, я переконаний… (Кладе в рот льодяник.) Честю моєю, чим хочеш, клянуся, маєток не буде продано! (Возбужденно.) Щастям моїм клянусь! Ось тобі моя рука, назви мене тоді паскудна, безчесним людиною, якщо я допущу до аукціону! Всім єством моїм клянусь! “Але далі цих слів справа не пішла – маєток продано.

Недоліки панів у більш грубому, перебільшеному вигляді повторені в лакее Яші і покоївки Дуняша. Яша, пробувши п’ять років за кордоном з Раневської, на слова Вари: “Твоя мати прийшла з села, з учорашнього дня сидить в людський, хоче побачитися” – відповідає: “Бог з нею зовсім!” Яша грубий і нахабний, його байдужість до близьких, по суті, відображення такого ж байдужості його ласкавою і сльозоточивої пані. “Ніжна” і “делікатне” Дуняша – це пародія на сентиментальність Раневської. Безглуздий конторник Еніходов і гувернантка Шарлотта з її фокусами і словами: “Хто я, навіщо я, невідомо” – символізують порожнечу і безглуздя життя Раневської і Гаєва. Тільки Варя та 87-річний Фірс – єдині розумні люди в будинку, але життя їх витрачається даремно на господарські клопоти, догляд за безпорадними Гайова і Раневської. Найсуворішим звинуваченням безтурботним панам є фінал п’єси, коли в забитому домі залишається забутий усіма хворий Фірс.

Маєток Раневської набуває “Новий поміщик”

Купець Лопахін, дід і батько якого були кріпаками в тому ж маєтку. Тема піднесення колишнього кріпака над колишніми господарями не нова для Чехова. Ще в оповіданні “Квіти запізнілі” (1882) він показав сім’ю розорилися князів Нахили-ських, принижуватися перед доктором Топоркова, сином їх кріпосного лакея. “І сам він, доктор Топорков,

В ранньому дитинстві отримував потиличники за погано вичищені князівські ножі, виделки, чоботи і самовари. А тепер він… молодий, блискучий лікар, живе паном, в біса великому будинку, їздить на парі, як би в “піку” Приклонського, які ходять пішки і довго торгуються при наймі екіпажу “. Топорков, завдяки таланту і працьовитості, піднісся над жалюгідними Приклонського, не здатними ні до якої діяльності. Чехов з повним схваленням показує закономірність такої зміни, хоча в Топоркова він засудив грубість і жадібність, які передбачали в ньому майбутнього Іонич. Ставлення Чехова до Лопахину значно складніше.

Безпечності та непрактичності старих господарів вишневого саду протиставлені енергія і господарська цілеспрямованість Лопахіна. Перехід маєтку в його руки показаний як історично закономірний процес, але співчуття Лопахину ми не бачимо. Навпаки, поруч деталей автор знижує його образ. На відміну від Топоркова Лопахін зобов’язаний своїм піднесенням не власним талантам, а успіхам у світі наживи. Батько Лопахина був сільським крамарем і, ймовірно, мало чим відрізнявся від Цибукіна (“В яру”) .. У розмовах про батька Лопахін згадує тільки побої. Самого Лопахина Чехов наділив рядом позитивних якостей: він працьовитий, чесний, незадоволений тим, що постійно доводиться мати справу з нечесними і непорядними людьми.. Його мучить свідомість власної некультурності, почуття незадоволеності життям. “Іноді, коли не спиться,-каже він,-я думаю:” Господи, ти дав нам величезні ліси, неосяжні поля, найглибші обрії, і, живучи тут, ми самі мали б по-справжньому бути велетнями… “Він щиро співчуває Раневської, намагається їй допомогти; ставши власником вишневого саду, відчуває незручність перед нею і каже: “О, швидше б усе це минуло, швидше б змінилася як-небудь наша нескладна, нещаслива життя”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Вишневий сад як символ духовної пам’яті (за п’єсою А. П. Чехова “Вишневий сад”) У 1903 році Антон Павлович Чехов написав останню свою п’єсу, якій дав напрочуд точну ласкаву назву “Вишневий сад”. Почуєш це словосполучення – і відразу захочеться зануритися в тепло і затишок дворянського гнізда, що століття тому прикрашало нашу землю. Воно створювалося працею і потом кріпаків для життя і радощів поколінь роду...
  2. Дворянство у п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад” Основними темами п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад”, що написана у 1904 році, є загибель “дворянського гнізда”, перемога заповзятливого купця-промисловця над відживаючими своє століття Раневською і Гаєвим і тема майбутнього Росії, пов’язана з образами Петі Трофімова і Ані. Прощання нової, молодої Росії з минулим, з відживаючим, спрямованість до завтрашнього дня...
  3. Ідейний зміст п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад” П’єса “Вишневий сад” – останній добуток А. П. Чехова. Вона була поставлена на сцені Художнього театру у 1904 році. Наступає XX століття, і Росія стає капіталістичною країною, країною фабрик, заводів і залізниць. Цей процес прискорився після звільнення селянства. Риси нового стосуються не тільки економіки, але й до суспільства, змінюються і...
  4. “Недотепи” у п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад” Художній світ Чехова нескінченно складний, багатогранний, позбавлений будь-якої однолінійність. Письменникові відкрито було все недосконалість життя, зрозумілий був глибокий трагізм людського існування. Тому закономірно, що в п’єсу Вишневий сад входить тема недотепства. Чехов зображує нещасних, страждаючих людей. Коло нездар досить широкий, хоча слово недотепа вживається в п’єсі по відношенню тільки до...
  5. Звук струни, що лопнула ( “Вишневий з пекло” А. П. Чехова) Свою п’єсу “Вишневий сад” сам А. П. Чехов називав комедією. Але адже п’єса-те смутна!.. Так у чому ж справа? Як відомо із самого початку, маєток приречений; приречені й герої – Раневская, Гаїв, Аня й Варячи – їм не на що жити, не на що сподіватися. Предлагаемий Лопахиним вихід для них...
  6. Дворянство в п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад” Основними темами п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад”, написаної в 1904 році, є загибель “дворянского гнізда”, перемога предприимчивого купця-промисловця над відживаюче своє століття Раневской і Гаевим і тема майбутнього Росії, пов’язана з образами Пети Трофимова й Ані. Прощання нової, молодой Росії з минулим, з відживающим, спрямованість до завтрашнього дня –...
  7. Звук струни, що лопнула (“Вишневий сад” А. П. Чехова) Свою п’єсу ” Вишневий сад ” сам А. П. Чехов називав комедією. Але п’єса-то сумна!.. Так у чому ж справа? Як відомо із самого початку, маєток приречений; приречені і герої – Раневська, Гаєв, Аня і Варя – їм не на що жити, не на що сподіватися. Запропонований Лопахіним вихід для...
  8. Символічний зв’язок образів п’єси Чехова “Вишневий сад” з різними часовими шарами “Вишневий сад” була останньою і, можна сказати, підсумковою п’єсою Чехова. Він написав її незадовго до смерті, і 904 року, на переломному стику епох, коли передчуття змін в суспільстві було особливо помітним. Напередодні соціального вибуху він, як творча людина, не міг не відчувати загального настрою, непевність моменту майже мимоволі викликала потребу...
  9. Тема загибелі “дворянських гнізд” у п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад” У п’єсі “Вишневий сад” А. П. Чехов піднімає найважливішу соціальну тему рубежу 19-20-х століть – тему загибелі “дворянських гнізд”. У цьому добутку чітко показано прощання нової, молодій, завтрашній Росії з минулим, відживаючим, приреченим “Старе” і “нове” час у п’єсі символізують герої: представники старої, патріархальної Росії – Раневская, її брат Гаїв,...
  10. Майбутнє в п’єсі Чехова “Вишневий сад” П’єса “Вишневий сад”, написана Чеховим в 1904 році, може по праву вважатися творчим заповітом письменника. У ній автор піднімає ряд проблем, характерних для російської літератури: проблема діяча, батьків і дітей, любові, страждання й інших. Всі ці проблеми об’єднані в темі минулого, сьогодення й майбутнього Росії. В останній п’єсі Чехова –...
  11. Хто правий, уявляючи собі завтрашній день Батьківщини: Лопахін чи Петя Трофимов? (За п’єсою Д. П. Чехова “Вишневий сад”) Так уже склалося в суспільному розкладі поколінь, що люди, які живуть сьогодні, можуть реально судити, що стояло за поглядами на життя і суспільство двох протилежних героїв п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад” – Лопахіна і Трофимова. Яким уявлявся їм завтрашній день Батьківщини? І що вийшло? У п’єсі передана атмосфера розброду,...
  12. У чому полягає оптимізм п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад ” Вишневий сад ” – одна з найбільш багатозначних п’єс Чехова. Тут варто підзаголовок “комедія”, але під час вистави глядачі майже не сміються. І рецензенти після першої постановки “Вишневого саду” в Московському Художньому театрі відзначали, що в п’єсі поставлений “пам’ятник над могилою симпатичних білоручок, орхідей, відцвілих за чужим труною… Мляве...
  13. Зміст назви п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад” 1. Вишневий сад як місце дії й основа сюжету п’єси. 2. Значення вишневого саду в сьогоденні, минулому й майбутньому персонажів п’єси. 3. Зіставлення вишневого саду Сроссией. Назва п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад” представляється цілком закономірним. Дія відбувається в старому дворянському маєтку. Будинок оточений більшим вишневим садом. Більше того, розвиток...
  14. Минуле й сьогодення дворянської садиби в п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад” Антон Павлович Чехов є одним з найбільших класиків росіянці й світовій літературі. Його оповідання із захопленням читають і наші сучасники, тому що багато тем його добутків актуальні дотепер. П’єси Чехова “Три сестри”, “Дядько Ваня”, “Чайку”, “Вишневий сад” ідуть у найвідоміших театрах миру, як і раніше збираючи аншлаги. П’єса “Вишневий сад”,...
  15. Твір А. Чехова “Вишневий сад’ – комедія чи драма? І. Чому Станісдавський поставив драму? (К. Станіславський писав: “Для меня “Вишневий сад” не комедия, не фарс – а трагедия в первую очередь”. Саме так він поставив п’єсу, оскільки побачив трагедію нещасливих людей, які не можуть зарадити собі, не в змозі боротися проти обставин, що сильніші за них. Саме тому, вважав...
  16. Ліричн і трагічне качала в п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад” 1. Остання п’єса Чехова. 2. Суперечки навколо добутку. 3. Символи й жанрова приналежність. Вийшла в мене не драма, а комедія, місцями навіть фарс. А. П. Чехов В 1901 році А. П. Чехов обмірковує свою нову п’єсу, за планом – водевіль або комедію: “Наступна п’єса, що я напишу, буде неодмінно смішна,...
  17. Символічність образу вишневого саду у п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад” Свою останню п’єсу “Вишневий сад” Чехов написав 1904 року. Щось дуже надзвичайне має місце в самій назві твору – “Вишневий сад”. Перші сторінки п’єси наповнені очікуванням. Чекають хазяйку дому Любов Андріївну Ранєвську, яка повертається з Парижа, тому що через відсутність коштів будинок продають. Саме тут вона виросла, тут “щастя прокидалося”...
  18. Скорочено п’єси А. Чехова “Вишневий сад” Головний конфлікт п’єси – конфлікт дворянства, що йде, із пришедшей йому на зміну буржуазією. Інша сюжетна лінія – соціально-романтична. “Вся Росія – наш сад”, – говорить вустами своїх героїв сам Чехов. Але мрія Ані й Пети Трофимова розбивається об практицизм Лопахина, з волі якого вирубується Вишневий сад. Любов Андріївна Раневская,...
  19. Тема минулого й сьогодення Росії в п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад” В 1904 році була поставлена п’єса А. П. Чехова “Вишневий сад”, у якій автор зображує прощання хазяїв з родовим дворянським гніздом. Тема ця була вже не раз освітлений до Чехова літераторами другої половини XIX століття. У п’єсі автор торкається проблем батьків і дітей, любові, страждання. Але головне на прикладі долі...
  20. Образ вишневого саду у свідомості героїв п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад” Вишневий сад – образ складний і неоднозначний. Це не тільки конкретний сад, що є частиною садиби Гаева й Раневской, але й образ-символ. Він символізує не тільки красу російської природи, але, головне, красу життя людей, що зростили цей сад і восторгавшихся їм, тої життя, що гине разом із загибеллю саду. Образ...
Жіночі образи в п’єсі Чехова “Вишневий сад”
«
»