Жіночі образи у романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Надзвичайно трагічним постає в романі образ Галі. Вона уособлює дівочу красу, подружню вірність і моральну чистоту – найпривабливіші риси українського національного характеру. Саме в стосунках із Галею якнайповніше розкриваються багатий внутрішній світ Чіпки, його кращі людські якості. Дівчина не сприйняла способу життя свого батька й поставила коханому умову для одруження – покинути розбійництво. Отже, людина може бути сильнішою за долю, попри все вона здатна обирати шлях добра.

Галя мріяла тільки про чесне господарське життя,

у своєму домі сама все робила з радістю: “І яке воно тобі те щастя здасться, коли до всього я сама своїх рук не доложу, не поклопочуся біля всячини?” Дівчина щиро вірила, що коханням відверне Чіпку від злодійства, але боротьбу за нього вона програла – останній злочин Чіпки не пережила, збожеволіла і вчинила самогубство.

Ідеєю шукання правди освітлений у романі й образ Христі. Сирота змалку, вона на все життя залишилася доброю й співчутливою людиною. Одружившись із Грицьком, Христя зажила в родинному затишку. Проте чи було її існування по вінця наповнене спокоєм? Ні, передусім тому, що її чоловік не

співчував людям, був байдужим та егоїстичним. Христя відчувала, що Грицько при потребі може зректися правди й легко змиритися з кривдою.

Мотря – Чіпчина мати – справжня жінка-страдниця. Автори виписали цей образ на широкому соціально-історичному тлі. На початку роману ми дізнаємося,

Опозиційними до розглянутих вище образів виступають пани Польські й представники чиновництва: генеральша, її син Василь Семенович, голова повіту Кряжов, попівський син Шавкун, судовий секретар Чижик, становий Дмитренко. Ця група образів репрезентує такі актуальні на той час проблеми:

• зречення національного коріння;

• зросійщення;

• виродження дворянських родин;

• формування української буржуазії.

У романі майстерно виписана сцена селянського протесту, яка розкриває реальну суть реформи 1861 р. Селянин і далі залишався безправним, мусив відробити ще не один рік панові, а через невдоволення його публічно карали нагайкою. Сьогодні Панас Мирний сприймається як письменник, глибоко суголосний із нашою добою. Він започаткував цілком нову для української літератури проблематику. Якщо для Т. Шевченка й Марка Вовчка – його двох найвизначніших попередників – загальний стан світу визначався перебуванням української людини в рабстві, боротьбою за її звільнення, доведенням її права на повноцінне життя, то головна проблема Панаса Мирного – особа в умовах свободи.

У романі ” Хіба ревуть воли, як ясла повні?” зовсім немає романтизації “благородного розбійництва”. Якщо в літературі романтизму українських Робін Гудів типу Гаркуші й Устима Кармелюка залюбки зводили на п’єдестал, то Чіпка Вареник, створений художньою уявою Панаса Мирного та Івана Білика, прозаїків-реалістів 1870-х років, – це альтернатива Робінам Гудам. Роман заперечував можливість кривавих способів утвердження правди. І в цьому сенсі він може бути поставлений в один ряд із такими творами, як “Злочин і кара” та “Біси” Ф. Достоєвського, у яких питання про мету й засоби боротьби зі злом ставилося з великою силою художнього передбачення майбутнього. Своїми романами ці письменники задовго до більшовицького перевороту попереджали людство про загрозу комуністичних утопічних теорій, що грунтуються на мстивості, класовій ненависті, ворожнечі й насильстві.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Жіночі образи у романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”