Жіночі образи у романі “Червоне і чорне”


Видатний французький письменник Ф. Стендаль створив новий тин психологічної прози. Читаючи роман Стендаля “Червоне і чорне”, можна простежити, що суперечливі почуття розривають не тільки душу Жульєна Сореля, а й серця жіночих персонажів – пані де Реналь та Матильди де Ла-Моль.

Для пані де Реналь найважчою проблемою є вибір між пристрастю та її обов’язком дружини, матері, християнки. Закохавшись у Жульєна Сореля, вона відчуває себе злочинницею, яка порушує внутрішні заборони, прищеплені їй церквою та суспільною мораллю.

Цілком закономірно, що пані де Реналь постійно вдається до крайнощів. Коли захворів її син Ксав’є-Станіслав, вона сприймає хворобу як покарання Бога за подружню невірність. І майже одразу після цього, тільки загроза здоров’ю хлопчика минула, підробляє анонімні листи, аби захистити своє кохання і Жульєна. Мабуть, з намови абата Кастанеда, і відсилає маркізові де Ла-Моль відгук про поведінку Сореля, що відіграє таку фатальну роль у його долі. За тим знову відбувається повернення до коханого, тепер уже остаточне.

Як і Жульєн Сорель. пані де Реналь знаходить рівновагу тільки тоді, коли починає жити так, як диктує її інстиктивне жадання щастя. Відтоді вона зовсім не звертає на обов’язок перед чоловіком або моральний осуд. Тепер вони для неї просто не існують. Така щира поведінка є для Сореля ідеалом.

Матильда


де Ла-Моль – жіночий персонаж зовсім іншого типу. Дочка маркіза, як і Жульєн, вважає, що все найкраще вже відбулося. Матильда мріє про XV! ст., про часи Карла ІХ, Генріха ІХ і Маргарити Наваррської, коли жили справжні герої. Матильда інстиктивно шукає навколо себе сильних людей і не знаходить їх. Вона розчарована в сучасному суспільстві, в тих аристократах, які її оточують. їм бракує енергії і рішучості. Матильда віддає своє серце синові власника лісопильні. Свідченням сили і сміливості є те, що вона першою зізнаєгься в коханні.

Але Матильда програє порівняно з пані де Реналь, яка не така розумна, дотепна, як суперниця, але має щось інше, набагато важливіше – вміння самовіддано кохати. Ці дві жінки мають різну природу пристрасті: “Пані де Реналь не порушила своєї обіцянки. Вона не намагалась покінчити з собою, але через три дні після страти Жульєна померла, обіймаючи своїх дітей”. Отже, пані де Реналь і є та сама благородна душа, яка, за висловом письменника, тільки й заслуговує на кохання.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Жіночі образи у романі “Червоне і чорне”

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links