Жанрова своєрідність роману Л. Н. Толстого “Війна й мир”


Будь-який літературний Твір можна віднести до якого-небудь жанру – епічному, ліричному, драматичному. “Війна й мир” – великий і складний добуток. До якого ж жанру треба його віднести? Деякі бачать у добутку насамперед історичний роман, у якому розповідається про навалу військ Наполеона на Росію, а також про людей, що жили в той час. Але чи не так це? “Війна й мир” – не простий оповідання про історичні події. Це помітно, навіть якщо уважно подивитися на композицію роману

Опис життя звичайних сімей, таких як Ростови, Болконские й інші, чергується з описом боїв, воєнних дій, оповіданнями про особистостей Наполеона, Кутузова. Одночасно ми бачимо картини зовсім іншого роду. Люди знайомляться, розстаються, освідчуватися в коханні, женяться по любові й з розрахунку – тобто живуть звичайним життям

Перед очами читачів проходить ціла низка зустрічей протягом багатьох лет. А Історія не стоїть на місці. Імператори вирішують питання війни й миру, починається Війна 1812 року. Народи Європи, забувши про свій будинок, сім’ю, направляються в Росію завойовувати її. На чолі цих військ коштує Наполеон. Він упевнений у собі й високо себе ставить

А Л. Н. Толстой, як би непомітно порівнюючи його з мирними людьми, показує, що Наполеон зовсім не геніальне, що він просто авантюрист, як і багато інші, що не носять голосного титулу й не увінчані короною


імператора. Одна з особливостей “Війни й миру” – велика кількість філософських відступів. Не раз у них автор міркує про те, що зовсім не Наполеон був причиною війни

Толстой пише: “Точно так само, як у трафареті намалюється така або інша фігура не тому, у яку сторону і як мазати по ньньому фарбами, а тому, що по фігурі, вирізаної в трафареті, в усі сторони було мазано фарбою”. Одна людина не робить історію. Але коли збираються народи, що мають хоча й різні цілі, але діючі однаково, тоді й трапляються події, що залишаються в історії. Наполеон цього не розумів, уважаючи причиною пересування, зіткнення народів себе особисто. Чимсь схожий на Наполеона й граф Ростопчин, упевнений у тім, що зробив усе для порятунку Москви, хоча, по суті, не зробив нічого

Є в “Війні й світі” люди, яких дійсно хвилює питання життя й смерті Росії. Один з них – М. И. Кутузов. Він розуміє обстановку й зневажає думкою інших про себе. Він прекрасно розуміє й князя Андрія, і кар’єриста Бенигсена, і, по суті, всю Росію

Він розуміє людей, їхнього устремління, бажання, а виходить, і батьківщина. Він бачить, у чому благо для Росії й для російського народу. М. И. Кутузов це розуміє, а Наполеон – немає. Протягом усього роману читач бачить цю різницю й симпатизує Кутузову. А що значить розуміти людей? Князь Андрій теж розуміє душі інших людей

Але він уважає, що для зміни миру кожний повинен удосконалювати насамперед себе. Він не приймав війну, тому що війна є насильство. Саме через образ свого улюбленого героя Лев Миколайович передає власної думки

Князь Андрій – військовий, але не приемлет війну. Чому? “Є дві сторони життя в кожній людині: життя особиста, котра тим більше вільне, чим отвлеченнее її інтереси, і життя стихійна, ройова, де людина неминуче виконує запропоновані йому закони”, – пише автор. Але чому людина повинен жити другим життям, де він губиться як особистість і є несвідомим знаряддям історії?

Навіщо потрібно все це? І Л. Н. Толстой призиває у своєму романі закінчити непотрібні, безглузді війни й жити у світі. “Війна й мир” – це не просто історичний роман, це проект побудови нового духовного миру. У результаті воєн люди залишають свої сім’ї, стають безликою масою, що знищує точно така ж інша маса. Л. Н. Толстой мріяв про припинення воєн на землі, про те, щоб люди жили в згоді, віддаючись своїм сумам і радостям, зустрічам і розставанням, були вільними духовно. Щоб донести свої думки до читачів, Лев Миколайович написав таку книгу, де він не просто послідовно викладає свої думки, свої погляди але й ілюструє їх на прикладі життя людей у період Вітчизняної війни

Ті, хто читає цю книгу, не просто сприймають чужі судження, а переживають разом з героями, переймаються їхніми почуттями й через них спілкуються з Л. Н. Толстим. “Війна й мир” – це своєрідна священна книга, подібна Біблії



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Жанрова своєрідність роману Л. Н. Толстого “Війна й мир”

Categories: Нові твори

Links