Жанр твору – Відкрита книга РОМАН “ПРИГОДИ ОЛІВЕРА ТВІСТА”

Чарлз Дікенс 1812 – 1870

Відкрита книга

РОМАН “ПРИГОДИ ОЛІВЕРА ТВІСТА”

Жанр твору

Жанрова природа “Пригод Олівера Твіста” досить складна. Її своєрідність передусім визначається взаємодією двох моделей роману ХVІІІ ст.: соціально-побутового, яким він склався в англійському реалізмі середини століття, і готичного, який існував у передромантизмі й романтизмі. Вони настільки відмінні, що в англійському літературознавстві підпадають під різні термінологічні визначення – “novel” і “romance”. Відомий тлумачний

словник англійської мови Вебстера розкриває цю відмінність так: “У “romance” йдеться про героїчне, чудесне, таємниче й надприродне, тимчасом як “novel” розповідає тільки про достовірне”. Незважаючи на вказані принципові відмінності, ці дві лінії витворюють єдність, яка відповідає світобаченню Діккенса і його письменницьким потребам на певному етапі. Можливості, закладені в цьому сплаві, письменник розвиватиме і в подальшій своїй творчості.

Кожна з названих жанрових моделей має свої традиції зображення і потрактування життя, зокрема зла в людині й суспільстві. Просвітницький соціально-побутовий

роман-життєпис відповідальність за життєві негаразди волів покладати на зовнішні щодо людини чинники. Готичний роман вбачав у злі явище, закладене в самій природі речей. Значну роль у “Пригодах Олівера Твіста” відіграє й ідилічно-утопічний струмінь, про який ітиметься далі.

Соціально-побутовий пласт роману розкривається в зображенні звичаїв і побуту, у визначенні соціальних ролей персонажів і залежності їхніх поведінки й мислення від суспільного статусу тощо. Включає він і звичаєописові замальовки, виконані у стилі Гогарта, англійського художника ХVІІІ ст., якого Діккенс у передмові до роману називає чи не єдиним митцем, що зумів правдиво зобразити непривабливу дійсність (сцени смерті дружини бідняка, пригощання служників Шарлоти і Ноя у вітальні трунаря за відсутності господарів, чаювання парафіяльного сторожа містера Брембля у кімнаті місіс Корней, наглядачки притулку, суду над Олівером Твістом тощо).

Nota bene. У “Пригодах Олівера Твіста” Діккенс уперше виступає як письменник-урбаніст (у “Посмертних записках Піквікського клубу” герої мандрували переважно сільською Англією). Тут починає складатися образ Лондона, влучно схарактеризований Х. Пірсоном: “Про Лондон Діккенса думають і говорять так, ніби письменник є його творцем і ніби справжня назва міста – Діккенс-таун” . У “Пригодах Олівера Твіста” місто постає у доволі непривабливому вигляді: криві вулички, стічні канави, занедбані будинки. Однак своєрідна зрощеність Діккенса з Лондоном проривається в романі відкриттям поезії цього міста, яку письменник знаходить якраз у його неестетичності й буденності. Нерідко Лондон уподібнюється до місця дії готичних романів, і тоді напівзруйновані будівлі нагадують середньовічні руїни, лабіринти вулиць – замкові лабіринти, річковий вир – потаємні кам’яні колодязі, що чатують на жертву. Виразні “готичні” алюзії1 виявляє й будинок на острові Джекоба – занедбаний, оточений ровом, він постає як замок, що прихистив зло. –

Загалом “готичний” струмінь у “Пригодах Олівера Твіста” доволі потужний. Він виявляється в характерному “нічному” часопросторі, у таємниці народження головного героя й мотиві помсти, в образах “пекельних” злочинців тощо. Звісно, звернення до інструментарію готичного роману є даниною традиції зображення злочинців у тогочасній літературі, але не тільки: з його допомогою оприявнюється метафізичне2 зло. Водночас “готичний” елемент допомагає побачити “іншого”, менш звичного, Діккенса, сентиментальність якого є швидше даниною смакам публіки, “вуаллю, накинутою на погляд, який усюди проникає, і без якої він би пронизував до кісток”, – як писала В. Вулф, знаменита англійська романістка ХХ ст. З часом Діккенс звільнятиметься від надміру сентиментальності, що була притаманна його раннім творам, допоки такої практично не залишиться в пізній його творчості.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Жанр твору – Відкрита книга РОМАН “ПРИГОДИ ОЛІВЕРА ТВІСТА”