Жадан Сергій Вікторович Поруйнування Єрусалиму

Лицарство прагне воєн.
Лицар вдягає збрую,
Важчу за нього вдвоє,
Що, власне, його не турбує.

Лицар кохає неню,
Має право на працю –
Відрубувати полоненим
Руки, ноги чи яйця,

Робити замахи, змови,
Ставити церкву шпилясто.
Натомість, не має змоги
Займатись, наприклад, блядством

На службі, або в гешефті
Кохатись. Лицарю гоже
Минати спокуси дешеві,
На царство чекаючи Боже.

Лицар людина вільна.
Попри можливі страти
Постійно встряє у війни,
Щоби надерти сраки

Маврам, чи пак арабам.


Залізом прикривши сподні,
Лицар прямує радо
На Схід, за гробом Господнім.

Де-небудь в країні теплій,
На прю стаючи, мов до праці,
Він потерпає в пустелі
Від спраги та мастурбацій.

Молитву співаючи Богу,
В’їжджає врешті в долину.
Тримає вперто облогу
Під стінами Єрусалиму.

Далі – питання часу.
А час приносить утіху –
В місті вмирають часто
Настільки, наскільки й тихо.

Дохнуть, мов зловлена риба,
Слабнучи від нудоти.
Ще деякий час потрібно
Тримати облогу, аж доки

Місто відчує втому.
Лишаться лише каліки.
В місто ввійти,

а потому
Чинити розбій, оскільки

Життя, воно як намисто –
Не варто шукати початок.
Три дні грабувати місто,
Або гвалтувати дівчаток

Чи хлопчиків. Справа смаку
Та досвіду. Лицар має
Свободу вибору. Мапу
Роздерто. Знамено має

На вітрі. Ясніють далі.
Та лицаря в самий розпал
Посеред мертвих кварталів
Раптово проймає розпач.

Тож лицар скидає лати
І лицарю перед Богом
Глибоко поїбати
Щодо наслідків цього.

Його ридання гарячі,
Він гнеться під часу плином,
І повзає навкарачки
Спаленим Єрусалимом.

Кигиче, Месію кличе,
Сипле прокляття й погрози.
І сірим його обличчям
Стікають брунатні сльози.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Жадан Сергій Вікторович Поруйнування Єрусалиму