“Жабеня”( твір-відкликання)
Сильні миру цього часто користаються з можливості безкарно кривдити слабких, однак трапляється й так, що розум, кмітливість і зачеплене почуття власного достоїнства скривдженого можуть перетворити веселий жарт у теперішню трагедію. Події в оповіданні відбуваються в ті часи, коли країною правил дурний і жорстокий король, що, до того ж, був найбільшим аматором жартів. У ту пору при дворі були в моді придворні блазні. У короля теж був “дурень” по ім’ю Жабеня. Так його прозвали за дивну ходу, що підстрибує
Жабеня було калікою й, до того
При дворі короля Жабеня й Трипетта стали нерозлучними друзями й намагалися, як могли, допомагати один одному. Один раз король вирішив улаштувати веселий маскарад, і весь двір зайнявся придумуванням костюмів і розподілом ролей. Лише король і семеро його міністрів не могли придумати що-небудь нове й веселе. Було вирішено послати за карликами, адже Жабеня давно славилося своїми вигадками. Потішаючись над бідним Жабеням,
Нещасне Жабеня не зуміло стати проти волі короля й міністрів, і тоді за друга заступилася Трипетта. Розгніваний король із силою відіпхнув дівчину й виплеснув все вино їй в особу. Цей інцидент до глибини серця обурив Жабеняти, але він нічого не сказав королеві, затаївши образу й бажання помститися. Жабеня заговорило про новий жарт, що він придумав. Гра називалася “вісім скованих орангутангів”, і король і міністри з радістю погодилися брати участь у ній. Королівську компанію вимазали дьогтем, а зверху покрили товстим шаром прядива
Міцним і довгим ланцюгом обв’язали короля й міністрів, одного за іншим, і з’єднали кінці ланцюга так, щоб вийшло коло. Залишок ланцюга хрест-навхрест простягнули через середину кола. Усе було готове до самої дотепного, на погляд короля, потісі й розвазі. Рівно опівночі “вісім скованих орангутангів” увірвалися в залу. Природно, гості прийняли їх за “справжніх диких звірів”, і сум’яття піднялося неуявне
Король і його міністри металися й кружляли по залі, приводячи в жах і без того на смерть переляканих гостей. І отут карлик підхопив їхній ланцюг, що з’єднував, і зачепив її за гак, на якому підвішували люстру. Якась невидима сила підтягла ланцюг догори, і страшні чудовиська виявилися що бовтаються ввоздухе.
Гості тим часом уже зрозуміли, що все це – лише веселий жарт і із захватом очікували розв’язки. Жабеня зі смолоскипом піднялися по ланцюзі нагору, він висвітлював обличчя “орангутангів” вогнем, заглядав їм в очі, жахливо скрипів і скреготав зубами. Він обіцяв гостям довідатися, що це за люди
Роблячи вигляд, що хоче ближче розглянути короля, Жабеня підніс смолоскип до його поряд, і незабаром вся вісімка палала під крики ураженої жахом юрби. Так згоріли король і його радники. Після страшної помсти Жабеня й Трипетта зникли в невідомому напрямку, і ніхто їх ніколи більше не бачив
Ця новела зробила на мене незабутнє враження. Контраст між виродливою зовнішністю Жабеняти і його внутрішніх якостей – почуттям власного достоїнства й силою духу – обернувся трагедією для його кривдників. Маленький каліка зумів постояти за себе й свою подругу, жорстоко помстившись за образу
(1 votes, average: 5.00 out of 5)