Засудження сваволі й деспотизму в байці “Пан та Собака” П. Гулака-Артемовського

В українській літературі першої половини XIX ст. з’являється низка байкарів: П. Гулак-Артемовський (1790-1865), О. П. Руданський (1784-1851), Л. І. Боровиковський (1806-1889), Є. П. Гребінка (1812-1848) та інші. Найвизначнішими серед них були Гулак-Артемовський і Гребінка.
У творчій спадщині Гулака-Артемовського найбільш цінними є байки, які поділяються на дві групи: байки-казки на громадські і побутові теми (“Пан та Собака”, “Солопій і Хівря”, “Тюхтій і Чванько” та ін.) і байки-приказки, які стисло зображують невеличку подію (“Дурень і Розумний”,

“Цікавий і Мовчун”, “Лікар і Здоров’я” тощо).
Найвизначнішою серед творів Гулака-Артемовського є байка “Пан та Собака”. Вона правдиво змальовує життя кріпаків та їх взаємини з панами.
В образі Рябка автор змальовує беззахисне селянство, життя якого цілком залежало від волі пана. Рябко ретельно виконує свої обов’язки, сподіваючись заслужити панську ласку. Першу ніч він зовсім не спить, стереже хазяйське добро, але замість подяки одержує різки, бо, програвшись у карти, Пан не міг заснути цієї ночі і в своєму безсонні звинувачує Рябка. Боячись потривожити панську особу, Рябко
на другу ніч “забрався в скирту спать”. У той час москалі, тобто солдати (“а їх було чимало на селі”), обікрали комору.
За наказом Пана його посіпаки люто катують “винного”. Тільки тепер Рябко усвідомлює свою цілковиту залежність від сваволі жорстокого і невдячного самодура-пана і приходить до висновку, що дурним панам не догодиш.
Той дурень, хто іде дурним панам служити,
А ще дурніший, хто їм хоче догодити.
Пан – людина негідна і жорстока. Він навіть не помічає старанності Рябка, не цінить його праці, виміщає на ньому свої особисті невдачі. Сам він не здатний до будь-якої корисної діяльності і лише розтринькує надбане кріпаками. Паразитизм і свавілля як характерні риси класу дворян в байці розкриті реалістично.
Зловживання поміщиків своєю необмеженою владою над селянами, яку давали їм тогочасні закони, були типовими для кріпосницької дійсності.
Отже, соціальна значимість байки “Пан та Собака” – у засудженні зловживання поміщиків своєю владою над кріпаками. Гулак-Артемовський, правильно відмітивши пробудження свідомості мас унаслідок посилення утиску з боку пануючого класу, не показав їх активного протесту.
У байці “Пан та Собака” Гулак-Артемовський виступає тільки проти “дурних”, тобто жорстоких і свавільних, панів, а не проти всього класу дворянства. Своєю байкою він хотів лише присоромити цих поміщиків, примусити їх схаменутися і ставитись до своїх кріпаків людяніше.

VK. init({apiId: 2798153, onlyWidgets: true}); VK. Widgets. Comments(“vk_comments”, {limit: 20, width: “790”, attach: “*”});


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Засудження сваволі й деспотизму в байці “Пан та Собака” П. Гулака-Артемовського