ЗАГАДКА: ЕТНОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Захарова Н. В.

Запорізькийнаціональний університет

Якщо раніше вчених цікавила перш за все мова і її будова, то сьогодніпредметом інтересу став зв’язок мови з людиною. Лінгвісти були змушенірозширити предмет свого дослідження і прийти до співпраці з представникамиінших наук, в першу чергу психології, соціології, етнографії і культурології, врезультаті чого виникли такі області мовознавства, як соціолінгвістика, психолінгвістика й етнолінгвістика. Кожнанаціональна мова виконує декілька основних функцій, одна з них – фіксація тазберігання всього комплексу знань і уявлень данної мовної спільноти про світ. Етнолінгвістика стоїть на межі власне лінгвістики, етнографії, фольклористики, культурології, соціології і сьогодні переживає друге народження. Саметнолінгвістичний аспект наукових студій передбачає вивчення наслідків впливуна мовну структуру міфології, психології, звичаїв, побуту, вірувань, обрядів, загальної культури й менталітету етносу. Тому дуже актуальноюстає проблема переосмислення функціонування і розвитку національного мистецтва, чільне місце в якому належить фольклору як динамічній формі творчої енергіїкожного народу. Метою нашоїрозвідки є застосування у дослідженні загадки доробку таких провідних галузеймовознавства, психо-, соціо – та етнолінгвістика з подальшим виявленнямспецифіки загадки по відношенню

до пареміології і фразеології. Мова – це скарбниця народного, національногосвітобачення. Вона відображає всі етапи світобачення народу і відбиваєетнокультурні, народно-психологічні й міфологічні уявлення та переживання, тобто менталітет етносу як національну специфіку людського світосприйняття, прощо свідчить хоч би традиційне дискурсивне її вживання – через фольклорні текстизамовлянь, вірувань, оповідей-міфів (у формі казки, переказу, легенди, анекдоту), вербальних фрагментів весільних та інших обрядів, ритуальних дійствтощо. Особливе місцесеред таких дискурсних одиниць належить сентенційним і орнаментальним народнимвисловленням-пареміям як вищому прояву народного духу, глибин його філософії, етики та естетики. У мовознавстві визначення “паремії” у багатьохвипадках застосовуються відносно тільки приказок і прислів’їв. Проблемапоходження та класифікації паремій – одна з найскладніших і малодосліджених. Саме поняття “паремії” викликає багато питань, бо цей термін не має середучених остаточного визначення. Однією з задач цієї розвідки є з’ясуванняпитання, які саме дискурсні одиниці прийнято називати пареміями і чи можнавіднести до них загадку. Якщо проаналізувати декілька тлумачень цього поняттятакими дослідниками, як В. М. Мокієнко, О. В. Дуденко, М. М. Пазяк, Н. А. Ковальська, А. Крікман, Е. Норман, В. Піно, Р. Саукас, топаремію можна визначити як “короткий текст, нерідко обмежений одним реченням(прислів’я, приказки, говоріння та ін.) чи навіть фрагментом речення (різногороду кліше); мовне явище, яке відбиває життя народу, риси характеру, вчинки, події, життєвий досвід, реалії оточуючого світу, релігійні уявлення.

Вдалою видаєтьсязапропонована в Енциклопедії української мови така дефініція паремій: це”народні вислови, виражені реченням, а також короткими ланцюжками речень, якимипередаються елементарна сценка чи найпростіший діалог” .Та сама Енциклопедія української мови подає таке визначення: “до класу паремійналежать: прислів’я і приказки (вони становлять основну масу – до трьох чвертей – усього паремійного фонду), примовки, загадки, прикмети, “ділові” вислови, повір’я, “віщі” сни, ворожби, задачі, головоломки, скоромовки, пустомовки, замовляння, небилиці, нісенітниці, одномоментні анекдоти, казкові формулитощо”.

Загадкиможуть служити свідотством культурно-гносеологічної здітності етносу фіксуватияк стереотипне сласне антропометричне відношення до обєктивного світу, що зчасом перетворюється в етносвідомості на прототипове. Притаманні загадці іспільні для всіх паремій такі відмітні риси, як клішування і повна або відноснасинтаксична завершеність, які знаходять свій прояв у притаманних загадціконкретності теми, лаконізмі, конденсованості думки і надзвичайній стійкостітрадиції та усталеності образів. Має загадкатакож і специфічні, притаманні тільки їй характеристики. До них можна віднестиспецифічну гносеологічну, культурну йпрагматичну діалогічністю. Характерною особливістю художньої формизагадок є й поєднання глибокої предметності образу, конкретності теми звимогами абстрактного, узагальнюючого порівняння, а також збереженнядвоплановості, певної паралельності в побудові художнього образу примаксимально стислій його формі. Антропоцентричність дискурсивного зразка загадки є також специфічною:вона експлікована у формальній структурі цього жанру, представленій якдіалогічна конструкція. Дискурсивний зразок загадки має інтерсеміотичнуспецифіку, що виявляється у способі його залучення до семіотичного універсумукультури етносу та цивілізації в цілому. Залежно від специфіки антропногопроектування мови метод антропоцентризму доповнюється й коригується етно – йкультуроцентризмом. Загадка існує всеміотичному універсумі як зразок дискурсу, що характеризуєтьсяспецифічною гносеологічною, культурною йпрагматичною діалогічністю та способами їїтекстової реалізації. Реальнізагадки будуються на підставі цієї специфіки, репрезентуючи числен ними тактиками інтерактивні стратегіїперформативності, шифрування тапідказки, які зумовлюють особливу пізнаваль но-естетичну програму адресованості та своєрідний міфопо етичний спосіб перетворення дійсності в мовнійформі. Використовуючи ресурси метафоризації, міфопоетичного виразу думки тахудожнього пізнання світу, загадка виявляється інтертекстуальнопов’язаною з іншими дискурсивними зразками – байкою, прислів’ям, анекдотом, приказкою, піснею, представляючи у переінтерпретованому вигляді різні життєвоважливі елементи дійсності: людину, її житло, їжу, одяг, посуд, знаряддя праці, господарчу діяльність, сприйняття часу, тваринний і рослиннй світи, астрономічні та природні явища тощо. Відтворюваність, образність, експресивністьнаближують загадки до фразео логізмів, а дискурсивні функції репрезентують їхнюунікальну жанрову природу. Поєднуючи у своїй програмі адресованості стратегіїперформативності, підказки й шифрування, загадки служать, як і фразеологізми, джерелом різноманітної інформації, зберігаючи й транслюючи її вуніверс умі культури етносу.

Дійсність відображено в загадках не ушкоджено, а суцільно, у всій гаміпочуттів, а її образи – яскраві, пишнобарвні, з нечуваною різноманітністюзвуків. Світ у загадках рухається, звучить, переходить з одного якісного станув інший, з’являється саме в тій діалектиці, яка притаманна життю.

Таким чином, загадки мають багато спільного з пареміями і фразеологізмами, не належачи однак повною мірою ні до тих, ані до інших. Вони є невичерпнимінформаційним джерелом, семіотичним феноменом, який зберігає й транслюєнаступним поколінням стереотипні уявлення етносу, яскраво репрезентуючи йогоповсякденно-емпірічний, історичний і культурний досвід, його міфи, традиції, обряди, вірування, забобони.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

ЗАГАДКА: ЕТНОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Categories: Твори з літератури

Links