“За тортури й погибель – я знаю – все приймаю!.. І знову! І знов!..” Ідея “любові-ворожнечі” до життя в поезії О. Блока “Весно, весно, без меж і без краю…”


Олександр Блок ніколи на сприймав життя як даність. Він розумів його як боротьбу реального темного начала і світлого, духовного світу, який відкривається тільки обраним. Ліричні образи його нечіткі, розмиті, грані між окремими відчуттями в поезії здаються стертими. Його поезія діє, як повний місяць на сновиду. Непевність, музичність, алогізм образів дивним чином співвідносяться з емоційністю, яскравістю, інтенсивністю, силою почуттів поета. Вірш “Весно, весно, без меж і без краю…” – це твір, який вирізняється серед інших динамізмом, радісним настроєм від боротьби, яку приймає ліричний герой. Він приймає життя таким, яким воно є, з його мріями, погрозами недолі й ласкою долі. Світ для нього – “зачакловане царство сліз”, але сміх без ганьби для ліричного героя може розвіяти те царство. Ліричний герой приймає “безсонні за спірками ночі і світання в фіранках життя”, тільки нехай весна заглядає йому в очі і дратує, п’янить приспані почуття. Він приймає і оселі пустих сіл, і морок та бруд міст, “і пекельний невільницький труд”. Поетичний твір – це не біографічний довідник. Рідко можна ототожнювати ліричного героя з поетом, але в цьому вірші чітко простежується паралель між автором і героєм. (На жаль, переклад деяких рядочків українською мовою дещо неточний, і хочеться навести авторський текст: И встречаю тебя у порога –


С буйным ветром в змеиных кудрях, С неразгаданным именем Бога На холодных и сжатых губах… Портрет ліричного героя точно збігається з портретом Блока: чорні кучері, чітко окреслені без усміху губи, виразні холоднуваті очі…. Ліричний герой захищається щитом своєї поезії, своєї відстороненості від усього, що владно і нагло вдирається у його життя. “Я ніколи не кину щита…”, – різко й розпачливо, як зойк, звучать слова героя, але влада мрії зростає над ним, робить його слабким і уразливим. Він здатен зміряти ворожість життя, але Все – ненависть, прокльони, любов: За тортури й погибель – я знаю – Все приймаю!.. І знову!.. І знов!.. Поет – це та величина, яку виміряти стандартними мірками не можна. А Блок стоїть осторонь навіть серед найзагадковіших митців. Придивіться до портрета молодого Блока: прекрасне, горде, одухотворене лице і неначе потойбічний погляд сновиди. Образ лунатика, який ходить у напівсні десь у зачарованих далях і, прокинувшись, змішує у своїх творах побачене там з реальними пристрастями, емоціями, які кипіли у його житті.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“За тортури й погибель – я знаю – все приймаю!.. І знову! І знов!..” Ідея “любові-ворожнечі” до життя в поезії О. Блока “Весно, весно, без меж і без краю…”

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links