За бідного янгола замовлю слово… (За оповіданням Г. Г. Маркеса “Стариган з крилами”)

Думаю ніхто не заперечить, що проза письменика Г. Г. Маркеса, родом із Колубмії, є по справжньому повчальною та філософською. 1972 р. він написав оповідання притчу “Стариган із крилами”. Коментарі по більшій мірі у книзі від автора відсутні. Габріель Маркес не описує та не оцінює події і людську поведінку. Автор дає шанс читачам думати і додумувати.
Одного сумного непогожого дня житель латиноамериканського поселення – селянин Пелайо, прийшовши з риболовлі, помітив що хтось упав лицем у багнюку на його подвір’ї. Це був старий дідусь. Він рухався і шипів. Через великі крила чоловік був не взмозі підвестись і стояти на ногах. Зляканий селянин побіг до своєї дружини Елісенду. В цей час вона ставила компрес хворій дитині. Крилатий дідусь сильно налякав дружину. Пара на якийсь час завмерла, оглядаючи неймовірну подобу старого. У нього були великі достатньо кумедні крила, а сам він виглядав як лисий жебрак. Бруд стікав з його чола. Алеце огидне видовище у Пелайо і Елісенду не викликало ані трохи жалощів. Спочатку сім’я гадала, що чоловік це потерпілий одного з пароплавів, які знаходяться неподалік від їхнього дому. Але згодом сусідка припустила, що він може бути янголом, який прийшов по душу юного хлопчика. Можливо зливи, які недавно проходили збили його з маршруту і віднеслипрямо у грязюку. Єдине, що сказав старий – це кілька незрозумілих слів на невідомій мові. Недовго думаючи вони замкнули ангела у дротяному курнику. На світанку хлопчик почав видужувати, жар спав. Пара вирішила випустити ангела, вручивши йому запас їжі та питної води. Але янгол виявився занадто слабким, щоб відправитись у дорогу та й на крилах у нього практично не було пір’я. Селяни часто стали збиратися біля клітки в надії побачити істоту з небес. Пелайо і Елісенду почали брати плату за можливість побачити їхнього нового друга.

За бідного янгола замовлю слово… (За оповіданням Г. Г. Маркеса “Стариган з крилами”)