Юрій Андрухович як класик “актуальної” української літератури

Народився У м. Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982), Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991), аспірантуру інституту літератури НАН України. Працював газетярем, якийсь час очолювало відділ поезії івано-франківської газети “Перевал” (1991 – 1995). Був співредактором газети “Четвер” (1991 – 1996). Живе в Івано-Франківську. Поет, прозаїк, есеїст. В1985р. разом з О. Ирванцем і В. Бідолахою заснував літературне угруповання “Бурлеск – Балаган – Буфонада” ( Бу-Ба-Бу). Автор поетичних збірників “Небо й площі” (1985), “Серед міст”(1989), “Екзотичні птахи й рослини” (1991), прозаїчних добутків: “Ліворуч, де серце” (цикл оповідань, 1989), романів “Рекреації” (1992), “Московиада” (1993), “Перверзия” (1996), численних публікацій у періодичних і антилогічних виданнях.

Визначальне напрямок Творчості Андруховича – постмодернізм, для якого характерне руйнування ілюзій, еклектика (змішування світоглядних ідей, поглядів, стилів), підхід до архаїки, колективному підсвідомому, ігровий стиль, интертекстуальность і т. п.. У сучасної української – постмодерністській літературі можна назвати декількох авторів, які не тільки пишуть для “присвячених”, але й придбали прихильність значної читацької аудиторії як в. Україні,

так і за її границями. У цьому ряді буде й ім’я Юрія Андруховича, відомого поета, прозаїка, есеїста. Він почав свою діяльність у складі поетичного кружка ” Бу-Ба-Бу”, назва якого розшифровується як абревиатура слів “бурлеск”, “балаган” і “буфонада”. В 1985 році побачив мир поетичний збірник Юрія Андруховича “Небо й площі”, а в 1989 – “Серед міст”. Наступний збірник поезий виходить в 1990 році за назвою “Екзотичні птахи й рослини”. Почавши як поет, Юрій Андрухович згодом звернувся до такого епічного жанру, як роман. Він автор своєрідної трилогії: “Рекреації” (1992), “Московиада” (1993), “Перверзия” (1996). Крім оригінального авторського погляду на мир і людей, їх поєднує коло піднятих проблем і загальних героїв.

Творчість Юрія Андруховича – ярчайшее прояв постмодернізму в українській літературі. Як і західні письменники-постмодернисти, у своїх романах він широко використовує интертекстуальность, так званий “текст у тексті”. Автор “прочитує” традиційні образи й сюжети, добутки попередників, своєрідно переосмислюючи їх: Герої його романів живуть у світі, пронизаному культурними реаліями. Так, персонажі “Рекреацій” рівняються з письменниками “розстріляного відродження”, а сюжет роману “Перверзия” з постійними блуканнями головний герой навіяний епічними добутками, в основі яких лежить мотив подорожі, – “Илиади” Гомера й “енеиди” Вергілія. Характерне також і часте вживання біблійних мотивів і образів, які поєднуються з античними. Наприклад, герої “Перверзии” співвідносяться або з міфологічними (Ада – німфа, дріада, Янус Марія Ризенбокк – дволикий Янус, сатир), або з біблійними особами (Ада Саломея, Стах через образ риби асоціюється з Ісусом Христом). Відбувається характерне для, постмодернізму змішування дійсності й фантастики, простір мифологизируется, що підтверджує й наявна в “Перверзии” фінальна сцена перетворення героїв на казкових істот. Зривання масок, що приховували теперішню суть персонажів, нагадує подібний мотив у романі ” Майстер і Маргарита ” М. Булгакова.

Завдяки символізації тексту, використанню численних алюзій, ремінісценцій і іноді навіть прямих цитат, які є неодмінною рисою постмодерного добутку, автором досягається символічна багатозначність тексту. Юрій Андрухович намагається позбутися від будь-який єдино правильної точки зору. Письменник відмовляється від претензії створити об’єктивну модель миру, подаючи разом з тим безліч її версій. Окремі частини (особливо це характерно для “Перверзии”) поєднуються за принципом колажу, не створюючи структурної єдності. Картина миру розпадається на безліч уламків. Художник передає характерне для сучасного світогляду відчуття абсурдності, нереальності буття. Стираються границі між реальністю й ілюзією. Добутку Андруховича перебувають у руслі сучасних філософських і естетичних пошуків. Так, в “Рекреаціях” іронічно обіграється актуальна зараз проблема духовного Воскресіння націй, а в “Перверзии” осмислюється кризове положення всього сучасного миру й можливі шляхи виходу із цього світоглядного кута. Характерної для всіх добутків письменника є проблема пошуку людиною власної самоідентичності, втраченої в абсурдному світі.

Письменник першим в українській літературі дав зразок популярної зараз карнавальної прози, який властиве жанрова й стильова розмаїтість, рівноправність “високого” і “низького” у добутку. Андрухович імітує різні літературні стилі: барокко, магічний реалізм, український бурлеск і травестию, маньеризм і т. п.. Так, впливу барокко виявляються в прагненні до карнавализации, театралізації дійсності, бурлескно-травестийная поетика – невідповідність між серйозним значенням викладених подій і їх, “низьким” оформленням, які викликає комічний ефект. Іронія стає провідною рисою всіх творів сучасного мистецтва. Юрієм Андруховичем іронічно переосмислюються актуальні проблеми сучасної філософії: фемінізм, питання відносності будь-яких абсолютов, проблема переосмислення зміцнених цінностей, бачення миру як тексту й т. п.. Прикладом такого пародійного відтворення є доповіді учасників семінару в романі “Перверзия”.

У такий спосіб, примітною рисою постмодерністських добутків є відсутність канонів, обмежень, що (відсутність) сама стає каноном і дозволяє передати множинність поглядів на мир і неможливість існування будь-яких імперативів, а дає відчуття абсурдності миру й ірреальності буття.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Юрій Андрухович як класик “актуальної” української літератури

Categories: Нові твори

Links