Провчивши песця, Тяртекан вийшов із чуму. У тундру пішов. Людожера зустрів.
- Агов! - сказав людожер. - Молоко молоко, молоко молоко. Добре! Теплу печінку їсти буду. - Почекай поки, – сказав Тяртекан, – я піду яке що подивитися.
Тяртекан між шкір дохи кору дерева всунув. До людожера повернувся, сказав:
- Ну, убий мене! Людожер побрав його усе скрипить.
- Ех, худий, – сказав людожер, – кістки скриплять. Тяртекана у мішок поклав. Додому прийшов. Своїм дітям сказав:
- Називаного Тяртеканом піймав. Я знову полювати піду. Зварите. Людожер пішов. Тяртекан сказав:
- Дітлах, мене з мішка витягнетеся. Хлопці витягся його.
- Я, – сказав Тяртекан, – вам іграшки зроблю, маленький лук зроблю. Гарний, гострий ніж мені дайте.
Дали. Тяртекан гарний лук зробив. Вистрілив. Потрапив у мету. - Агов, дітлах, – сказав Тяртекан, – подалі поруч сядьте.
Хлопці сів. Тоді він голови дітей людожера ножем відрізав. Голови їх ковдрою накрив, решта у казан поклав, зварив. Потім він з житла став рити назовні хід. Коли він скінчив рити, житло затремтіло. Людожер прийшов.
Людожер увійшов, сказав:
- Агов, хлопці!
Сплять. Виявляється, наїлися.
У казан подивився:
- Добре! Жир пити буду. Жирне м'ясо їсти буду. Став їсти й сказав:
- Ех, моє серце чому болить? Діти, вставайте!..
Не чують. Міцно сплять, наївшись.
Поївши, наситився. Потім ковдру відкрив, а там голови одні лежать. Злякався людожер.
Тоді Тяртекан зовні крикнув: Агов! Людожер вибіг на вулицю. Тяртекан у житло вбіг, зсередини крикнув:
Агов! Людожер у житло вбіг. Тяртекан вибіг, зовні крикнув. Людожер вибіг, а Тяртекан знову зсередини крикнув. Тяртекан бігав назад і вперед, поки у людожера сили не висохнули.
Тоді Тяртекан сказав:
- Старий, увійди сюди.
Людожер увійшов у проритий хід. Тяртекан ударив його списом, убив.
Тяртекан одружився. Дітей мав. Довге життя прожив.
На березі Льодовитого океану жив.