Ю. Мушкетик “Суд”. Трагічне становище нашого народу в умовах волюнтаристського, командно-бюрократичного управління державою

УРОК 49

Тема. Ю. Мушкетик “Суд”. Трагічне становище нашого народу в умовах волюнтаристського, командно-бюрократичного управління державою.

Мета: ознайомити старшокласників із трагічними сторінками історії, змальованими в оповіданні “Суд”; виховувати порядність, чесність, спонукати творити своїми вчинками лише добро. Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Ю. Мушкетика, оповідання “Суд”, епіграф.

І. Організаційна частина.

ІІ. Перевірка засвоєних знань.

1. Розповісти про життєвий і творчий шлях Ю. Мушкетика.

2. Ю. Мушкетик – голова СПУ. Що ви знаєте про діяльність цієї письменницької організації?

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Епіграфом уроку хай будуть слова Ю. Мушкетика:

“Все на світі в колі людських ідей і думок, усе на світі можемо ми пізнати через людину, і тільки через неї, – через досвід свій та інших”.

IV. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.

Слово вчителя.

Більше піввіку минуло після подій, описаних в оповіданні Ю. Мушкетика “Суд”, проте інтерес до них не зникає. Трагічні сторінки історії нашої держави ставлять перед літераторами нові питання. Суворо оцінюючи пройдений шлях, не приймаючи брехні, описуючи події, що викликають біль, тривогу, обурення, протест, Ю. Мушкетик запропонував читачам чесне і талановите оповідання “Суд”.

(Напередодні

вивчення цього твору учням дається завдання: переглянути домашні архіви, поговорити з батьками, дідусями, бабусями про те, як події колективізації, розорення села, знищення хазяїв відбилися на долі твоєї сім 7, близьких, рідних.)

Роботу над твором розпочнемо зі знайомства з розповідями учнів про вплив колективізації на долю їх рідних, знайомих.

Слово вчителя.

Звернення до художніх творів, що змальовують певні сторінки життя рідної країни, примушує замислитись над особистою долею людини та впливом історії на її життя. На уроках літератури в 11 класі ми не раз торкалися трагічних і сумних сторінок історії України; сьогодні ж ми відкриємо для себе ще один твір цієї тематики.

Пропонуємо запитання і завдання для обговорення твору.

1. Знайдіть і запишіть ті художні картини, описи, які допомагають письменнику відтворити час, а нам – його уявити.

2. Чому автор розпочав оповідання із суду над Ганною, яку звинувачують у неробстві?

3. Що дізнаємося про Ганну? За що її судять?

4. Чому колишнє веселе обійстя Розсох постаріло і вкрилося лободою та густим смутком?

5. Яку думку, на ваш погляд, підтверджує автор, розповідаючи нам про останні хвилини життя Ганни?

6. Чому оповідання називається “Суд”?

Коментар вчителя.

Коротка, але така трагічна розповідь про життя Ганни Розcохи – ще одне свідчення періоду сталінського тоталітаризму, насильства, коли поняття соціальної справедливості було викривлене й вульгаризоване.

Починається оповідання розповіддю про суд над Ганною, яка “…перемогла гарячу хвилю болю й ще гарячішу образу, вона ще й зараз не могла повірити, що її, Ганну Розсоху, завдано до суду, та ще й за віщо – за неробство! А вона в роботі з дитинства. Не любила безділля, любила роботу всяку, і переробила її гибіль – домашньої і колгоспної.”

Перечитуючи рядки оповідання, замислюємося над долею цієї жінки, яка, забуваючи, що на “…згорьованій, трудній землі стоїть”, “любила все чепурне, гарне, красиве. Здавалося б, звідки взятися тій красі у завжди зніченій нестатками душі! Отож жило щось там таке, що підмальовувало світ, заселяло його всім добрим і чистим”.

(Учні розповідають про життя Ганни з Омельком, про голод.)

Життя Ганни увібрало в себе всі сумні події історії України 30-50-х років: голодомор, війну, повоєнні біди, недовіру.

“Колишнє веселе обійстя Розсох постаріло і заснувалося лободою та густим смутком. Журно ронили до землі віття верби, тополі світилися проти місяця похоронними свічами, похоронно цвіли вишні”. Цей пейзаж відповідає світові душі головної героїні. Ще раз посміхнулася доля Ганні – повернувся з війни син Грицько, хоча й тяжко поранений. Допомігши матері по господарству, Грицько поїхав вчитися в інститут, пообіцявши забрати до себе. Ці слова жили в ній останньою надією і втіхою. Проте страшні чутки поширилися по селу: син Ганни – іноземний шпигун. Наголошуємо, що цей епізод твору переносить нас у часи сталінського деспотизму, коли панували беззаконня, зловживання владою, все загальна недовіра, підозрілість.

Життя розтоптало і покалічило долю жінки. І от цю невтомну трудівницю судять, визнаючи винною, що не виконує норму. Таке випробування вже не під силу змученій жінці. Її не стало. Як не стало потім і розкішної садиби, знищеної чужим безголов’ям.

Не можна не згадати епізод, в якому змальовано останнє, що побачила Ганна: “Рукавиця й Шило тримали в руках наповнені до половини склянки й сміялися. Вони сміялися!”

Невипадково оповідання називається “Суд”. Суд пам’яті, суд совісті над вчинками, над життєвою позицією людини звучить у творі. Ганна прожила свій короткий вік життям, багатим на добро для інших людей, щедрим на труд та пісню. Задумаємося на хвилину: скільки могла б іще зробити ця добра невтомна трудівниця, коли б нікчемні, підлі люди не вбили її фізично й душевно, та ще й безкарно.

Мова оповідання – проста і точна. Письменник вимогливо працює над її образністю, вміє майстерно відтворити дух, атмосферу часу, передати мовний колорит. Іноді одне речення сприймається як ціла панорама – таку кількість картин воно охоплює: “Хоч яким горем, якими кривдами проросло це місце, а все ж було воно батьківщиною, дідизною, і він хотів, щоб діти знали про неї й прихилялися до неї своїми юними душами”.

Багатство лексичної палітри письменника характеризує його як великого знавця української мови. Він добирає такі слова й звороти, які влучно описують характери персонажів, відображають умови їхнього життя.

V. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

Слово вчителя.

Отже, в оповіданні йдеться про часи, які давно вже стали історією Але особливість авторського світовідчуття, його громадянська зболеність відлунює в нашій свідомості сьогоднішнім болем. Хоч який складний та суперечливий світ, хоч які обставини диктує нам життя, є речі, які треба знати й усвідомлювати завжди. Ю. Мушкетик відстоює душевну чистоту, доброту й чесність. Саме цими якостями вимірюється людське сумління героїв, їхня здатність до громадянського самовияву. Кожен його герой відповідає на болюче й вічне питання: навіщо ти живеш, людино? Питання про смисл і сенс людського життя.

Завершуючи розмову про творчість Юрія Мушкетика, пропонуємо учням написати вдома про свої враження від оповідання “Суд”.

1. До яких роздумів спонукає оповідання?

2. Які почуття виникли в мене під впливом змісту оповідання?

3. Які картини та образи постали в моїй уяві?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ю. Мушкетик “Суд”. Трагічне становище нашого народу в умовах волюнтаристського, командно-бюрократичного управління державою