У одному містечку жила людей. Був він шойхетом і моиглом. Кликали його реб Арн. Та був реб Арн по натурі своєї скнара. Хоч і не був він багатієм, тремтів над кожною копійкою. Справа доходила до того, що жебраком іноді відмовляв у милостині. Він добре знав

Жив-Був один багатій. Усього у нього було у достатку: магазинів, будинків, грошей. Не було тільки одного - дітей. Та ось поїхав він одного разу до цадика й став просити, щоб вимолив цадик у Бога для нього хоча б однієї дитини. Сказав йому цадик:

- Поїдь додому, через рік дружина народить тобі сина, але дивися,

Хто знає, де водиться шамир? А хто знає, що таке шамир? Ніхто не знає? Не лихо! Навіть цар Соломон, наймудріший з мудрих, ні про який шамире й слихом не слихивал.

Коли цар Соломон задумав звести у Єрусалимі Храм, він наказав доправити на будівництво величезні камені.

У Вінниці розповідали про якогось Мойше-Аншела, як його потягли чорти. Це було о третій годині ночі. Чує Мойше-Аншел: хтось возиться на вулиці у вікна. Вийшов у одному исподнем і відразу відчув, що підхопили його на повітря й понесли. Мойше-аншел так злякався, що навіть не міг кричати. Усю ніч його кружляли у повітрі,

Жив один мучник. Купив він на млині борошно, привіз до себе у крамницю, засипав у ларь, сказав: "З Богом, у добру годину" - і став продавати борошно. А давав він людям гарний похід. Продає-Продає, на інший день приходить у крамницю й бачить - не зменшується борошно. Дуже він здивувався

У Любліні важко занедужав головний рабин. Зібралися у його постелі кращі люди міста, чекають, що він їм скаже, кого запросити на посаду рабина після його кончини.

- Мені не можна відкрити вам ім'я мого спадкоємця, - сказав рабин. - Знайдіть того, хто смертельно занедужає незабаром після моєї смерті. Ця людина й укаже вам, хто повинен стати

Жив-Був один праведник. Кликали його реб Елиезер. У один скорботний день він був узятий у полон татарами й проданий у рабство у далеку країну. Купив його одна багата людина й подарувала местнику цієї країни. А намісник зробив його своїм

Особистим слугою. Одного разу король зібрався йти війною

Авремл Валивкер, а був він тоді ще дуже молодий - неодружений хлопець, вертався місячною зимовою ніччю із сусіднього маєтку у місто, до свого хазяїна, у якого він служив касиром. Загорнувшись у кожух і обпершись про задок саней, наш Авремл маленько здрімнув,

Одному євреєві підкинули у льох труп убитого християнського хлопчика й потім обвинуватили його у ритуальному вбивстві. Довідався про це праведник Гурарье й став поститися й молити Бога про порятунок невинного. Та приснилося йому, що він повинен поїхати у якесь місто й відшукати там бідного панчішника. Треба було вмовити того панчішника врятувати єврея, і панчішник знайде спосіб це зробити.

Старець Гилель - старійшина Ізраїлю - був великий мудрець і славився своїм довготерпінням, завжди був спокійним і доброзичливим. Ніколи нікому не вдавалося розлютити або розсердити його.

- Людей, яка ніколи не злиться? Як це так? Бути того не

Може! - сказав один мужик своєму приятелеві. - Що ти мені даси, якщо мені вдасться розлютити Гилеля?

- Так не вдасться! Нікому