Є в людини стежка чи дорога… (За творчістю Малишка)


Чим цінна для нас творчість Андрія Малишка? Скільки читачів – стільки й думок. І хоч нерозумно зводити їх до одного знаменника, та все ж головне, мабуть; те, що у творчості поета відображено життя народу, духовний досвід нації, здобутий упродовж многотрудних десятиліть.

Поет ішов разом з народом, не розмінюючи цінностей народної моралі, що означилися для нього високими словами: Мати й Вітчизна, Правда і Праця. Саме вони є визначальними для всього творчого шляху поета.

Мотив радості, гармонії і повного щастя переважає у ліриці А. Малишка. Сам поет і його герої щасливі своїм відчуттям зрідненості з Батьківщиною, народом, землею. Поетиці притаманні навдивовижу органічна пісенність, глибокий ліризм, безпосередність і щирість.

Уже в довоєнний період поет створив багато світлих і симпатичних портретів своїх сучасників. Такими є герої віршів “Учитель”, “Урожай”, “Лісник”, “Материнське”. Поет пристрасно вдивляється в природу, вслухається в народні пісні. Але вже тоді з-під його пера виходять твори, позначені тривожними передчуттями грядущих битв.

У віршах А. Малишка періоду війни – нові почуття і пристрасті: біль за розтерзану землю, ненависть до загарбника, готовність до самопожертви в ім’я Вітчизни.

З темою Батьківщини в його поезії сусідить тема успадкування героїчних традицій народу. До постатей Устима


Кармалюка інших звитяжців минулого поет звертається з конкретною метою – не лише дати взірці, гідні наслідування, а й осмислити апокаліпсис нової війни.

З особливою теплотою поет змальовує образи воїнів-жінок, які розділили зі своїми бойовими друзями всі труднощі й небезпеки на важких фронтових дорогах. Водночас жінка в ліриці. А. Малишка залишається жінкою, чия одвічна сутність заперечує смерть, чия любов допомагає вижити:

І тобі насниться в неспокої

Мій бліндаж, мій рай земний і дім,

Де я п’ю із битви грозової,

Захистившись іменем твоїм.

Образ Ярославни – яскравий приклад трансформації, якої зазнали у творчості поета періоду війни художні образи, запозичені з народного епосу й літератури. Ярославна в його ліриці – це й кохана, реальна чи вимріяна (як у вірші “Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу”), і дружина, і мати в невтішнім горі. І тоді й не збагнути, до кого звертається ліричний герой: “Ти мене накличешся ночами”.

Така “невизначеність” задумана самим автором: це вона – жінка, Оранта – відводить біди від ліричного героя й самого поета, це вона – мати й Вітчизна – “іще накличеться в тривозі і навиглядається вночі”.

Патріотична пісня в роки смертельної небезпеки стала однією з наймасовіших і найефективніших форм впливу на народ. Думаючи про Батьківщину, творці пісень згадували й батьківську хату, спаплюжену чи спалену ворогом… Популярними були пісні на слова А. Малишка, до яких народ сам створював мелодії. Його пісні мали великий агітаційний заряд.

Деякі з них написані спеціально для народних месників: “Що за вітер з-за гори”, “Засвистали партизани”, “Там, де ворог пройде, – зла руїна”. Через поєднання інтимного й громадянського поет ішов до своїх майбутніх пісенних шедеврів, у яких народ завжди впізнаватиме себе, свій національний характер.

Малишко до останніх днів жив радощами й турботами свого народу, переймався клопотами людей, знайомих і незнайомих, які так горнулися до нього. Його слову вірили, і він цим довір’ям дорожив. Для нього не було чужого горя – воно завжди ранило і його серце. Тож у чорну лютневу ніч 1970 року він міг повторити собі те, що сказав у “Листах на світанку”.

Хлопчику з монгольскими очима. Десь ти, мабуть, серце натрудив. Ми знаємо де: на тій стежині, яка, мов ручай у Дніпрі, впадає в дорогу народну.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Є в людини стежка чи дорога… (За творчістю Малишка)

Categories: Твори з української літератури

Links